Священик дав 7 порад, як «не звикнути» до посту

Керівник відділу у справах молоді та культури Харківської єпархії УПЦ протоієрей Федір Воскобойников

19 лютого розпочався Великий піст – свята Чотиридесятниця, яка наближає вірних до зустрічі свята Воскресіння Христового. Про те, як не звикнути до посту і провести його з максимальною користю для душі, сайту «ФОМА в Україні» розповів керівник відділу у справах молоді та культури Харківської єпархії протоієрей Федір Воскобойников.

«Хтось бачить в пості дієту та схуднення, хтось не може за станом здоров'я бути без скоромної їжі. Взагалі ставлення до посту дуже різні... Але! Піст починається для всіх, і за його час щось треба зробити зі своєю душею, щоб вона змогла вжитись у страждання, смерть і Воскресіння Христове», – каже священик.

Щоб за суєтою та турботами «віку цього» не втратити все з байдужістю і зневірою, отець Федір сформулював кілька правил-порад, які ми наводимо далі без змін:

1. Нам потрібно знайти в собі тверду і щиру відповідь на питання «Навіщо я пощу?». Варіанти відповіді «так треба» і «просто корисно для здоров'я» непогані, але поверхневі, оскільки не виходять з глибини нашого досвіду. Справжня щира відповідь, якщо вона відповідає християнському осмисленню посту, зміцнюється молитвою до Господа, бажано короткою і щоденною, про досягнення цієї мети.

2. Подивимося, що нам потрібно в собі виправити. Як йде справа з щоденним ранковим і вечірнім молитовним правилом? Які пристрасті найсильніше вимагають і змушують нас приносити їм жертви? Потрудимось у виправленні і подоланні.

3. Церква пропонує нам на кожний день посту особливі неповторні богослужбові тексти. Ми, звичайно, не зможемо бути на службах щодня вранці і ввечері, потрібно працювати, піклуватися про ближніх. Але ми можемо якось до цих текстів дістатись, вчитатись і молитись ними. Ось вона, Пісна Тріодь. Наші сучасні електронні пристрої дозволяють нам відкрити її в транспорті, в перерві на роботі... І ось ми в серці вже стоїмо перед Богом, хоч зовні цього й не видно.

Це – одна з міцних опор.

4. Ми що-небудь та й слухаємо і в піст. Так от ми можемо через щоденні ранкові та вечірні трансляції богослужінь, наприклад, Свято-Троїцького Іонинського монастиря чи Свято-Успенської Святогірської лаври бути своєю душею перед Богом. Ми можемо через мобільні додатки (наприклад, predanie.ru) слухати богослужбові піснеспіви, духовні вірші, аудіокниги. Це ще одна опора, у слуханні.

5. Знайдемо та визначимо для себе відповідне духовне читання на піст, за нашим рівнем, інтересом, можливостями. Іноді заважає думка «Що нового я там прочитаю?». Але берешся і бачиш, що Слово Боже і подорожні нотатки досвідчених подвижників – сильні засоби, що надихають до діяльності.

6. Постараємось у Великий піст бути на суботніх вечірніх богослужіннях і недільних літургіях, прагнучи по можливості причащатися Тіла і Крові Христових. Піст – церковна спільна справа, і ми найближче до Христа та один до одного – в літургії та Причасті.

7. Яскравим показником, «маркером» нашого поточного стану є наші стосунки з близькими і далекими людьми, які перебувають у житті поруч із нами. При всьому тому, що написано вище, тут дуже потрібна любов та щира турбота, а не фарисейство та догода собі. Нехай вони теж відчують від нашого посту не докори, «свердління» та роздратування, а поліпшення нашого ставлення і духовну радість.

Читайте також