Маленька дівчинка молиться перед сном:
– Господи, зроби так, щоб усі погані люди стали хорошими, а всі хороші – ще кращими. І, будь ласка, перенеси місто Рим в Африку!
Мама, почувши це, дивується:
– Навіщо ж Рим в Африку, донечко?
– А я так у контрольній з географії написала!
Розмова двох парафіянок:
— Ой, Матрено, я вчора в храмі на сповідь стояла, так гріхи свої всі забула!
— Нічого, кумо, ти не переживай. У нас такі парафіяни — вони тобі до наступної служби все пригадають, ще й додадуть!
Приходить парафіянка до настоятеля:
— Батюшко, я скоїла страшний гріх — я подивилася в дзеркало і подумала, що я дуже красива!
Батюшко уважно подивився на неї і відповів:
— Заспокойся, доню моя. Це не гріх, це — добросовісна омана!
Молодий пономар, бажаючи відзначитися, на Пасху так несамовито дзвонив у дзвони, що старий дзвонар не витримав і піднявся на дзвіницю.
– Ти що ж, малий, так набатуєш? Це ж радість має бути, а в тебе наче пожежа в пеклі!
– Так я, дідусю, від усього серця, щоб усі грішники прокинулися!
– Грішники-то прокинуться, – зітхнув старий, – та тільки боюся, першими прокинуться ті, хто в сусідньому будинку в нічну зміну працював. У них після твого дзвону буде тільки одне питання: як тебе до Царства Небесного без черги відправити.
На репетиції регент, доведений до повного відчаю фальшивим співом басів, зупиняє хор. Знімає окуляри, довго протирає їх хустинкою і тихо, з глибоким болем говорить:
– Браття... Я прекрасно розумію, що ви співаєте не за нотами, а виключно за натхненням Святого Духа. Але чи не можна попросити у Господа благодать хоча б в межах однієї тональності?
Йде Літургія. У храмі – типова «церковна бабуся» помічає молодого чоловіка, який стоїть не так, хреститься не вчасно і взагалі в джинсах. Вона шипить йому на вухо:
– Молодий чоловіче, ви неправильно стоїте! І свічку не тією рукою ставите! Бог вас не почує!
Молодий чоловік повертається і пошепки відповідає:
– Дивно. Я думав, у Нього зі зв'язком все в порядку, а виявляється, у Нього просто поганий секретар на вході.
Приходить жінка до батюшки, вся в чорному, очі в підлогу:
— Батюшко, я така грішна, така нікчемна, прямо черв'як земний, прах і попіл...
Священник уважно на неї подивився і каже:
— Матусю, ну навіщо ж ви так? Прах і попіл — це все-таки мінерали. А ви просто звичайна шкідлива тітка, яка знову забула помити посуд і помиритися з невісткою. Давайте з цього і почнемо наше «смирення».