Приходить якось до старця монах, весь виснажений, блідий, ледве ноги волочить.

– Отче, – шепоче, – я на цьому тижні вкушав тільки повітря і молитву. Відчуваю, дух мій підноситься, а плоть тане!

Старець подивився на нього, зітхнув і каже:

– Це добре, чадо, що плоть тане. Але дивись, аби разом з плоттю не розтануло і твоє смирення. А то ж і диявол зовсім не їсть, а ангелом від цього не став. Іди-но, з'їж тарілку супу, а то в раю тебе за вагою не приймуть – занадто легким будеш для вічності!

Йде перший тиждень Посту. Семінаристи, виснажені довгими службами і відсутністю їжі, ледве бродять коридорами. Один першокурсник пошепки запитує старшокурсника:

– Слухай, а правда, що в перші три дні Посту взагалі нічого не можна їсти?

Старшокурсник, мрійливо дивлячись вдалину:

– Розумієш, брате... Їсти-то можна все. Тільки ковтати не можна!

Йде Літургія. У храмі – типова «церковна бабуся» помічає молодого чоловіка, який стоїть не так, хреститься не вчасно і взагалі в джинсах. Вона шипить йому на вухо:

– Молодий чоловіче, ви неправильно стоїте! І свічку не тією рукою ставите! Бог вас не почує!

Молодий чоловік повертається і пошепки відповідає:

– Дивно. Я думав, у Нього зі зв'язком все в порядку, а виявляється, у Нього просто поганий секретар на вході.

Приходить жінка до батюшки, вся в чорному, очі в підлогу:

— Батюшко, я така грішна, така нікчемна, прямо черв'як земний, прах і попіл...

Священник уважно на неї подивився і каже:

— Матусю, ну навіщо ж ви так? Прах і попіл — це все-таки мінерали. А ви просто звичайна шкідлива тітка, яка знову забула помити посуд і помиритися з невісткою. Давайте з цього і почнемо наше «смирення».

Заходить людина в церковну лавку:

- Скажіть, а у вас є свічки по п'ять гривень?

- Є, звичайно.

- А вони точно благодатні?

Лавочниця, не моргнувши оком:

- Молодий чоловіче, за п'ять гривень вони не просто благодатні, вони ще й самовідпускні! Як тільки догорять - один дрібний гріх автоматично анулюється. Але якщо хочете серйозний пакет «Олл-інклюзив», беріть ту, що за п'ятдесят!

Один водій-паломник обклеїв всю торпеду іконками. Їде по розбитій дорозі, порушує правила, підрізає. Пасажир не витримав:

- Слухай, ти думаєш, ці ікони тебе врятують, якщо ти на зустрічну вилетиш?

Водій важливо:

- Звісно! Ангел-охоронець на варті!

Раптом з кута іконки лунає тихий голос:

- Чуєш, пригальмуй! Я на такій швидкості за тобою не встигаю, я ж ангел, а не надзвуковий винищувач!

Семінарська класика. ​Йде іспит з Літургіки. Професор запитує недбайливого студента:

— Голубчику, скажіть, а що символізує собою дим від кадила?

Студент, мучачись, згадуючи конспекти:

— Е-е... Дим символізує собою... молитви вірян, що підносяться до неба?

Професор, зітхаючи:

— Це в ідеалі, колего. А в реальності — дим символізує те, що диякон знову забув вчасно почистити кадило. Ідіть, «три».