Урок у недільній школі. Батюшка суворо питає малюків:
- Ну-но, діти, зізнавайтеся, хто зруйнував Єрихонську стіну?
У класі зависає тиша. Раптом встає п'ятирічний Ванечка:
- Батюшко, чесне слово, це не я! Ми з Максимом тільки біля дзвіниці бігали!
Священник засмучений іде скаржитися парафіяльному старості на неосвіченість дітей. Староста, діловито перебираючи будівельні кошториси, відповідає:
- Не переживай, отче. Якщо Ванечка каже, що не він - значить, не він. Хлопчик з хорошої сім'ї, брехати не буде. А стіну цю Єрихонську... гаразд, давай в акт списання по ремонту включимо, справ-то.
В одній єпархії призначили нового, дуже енергійного і суворого перевіряючого. Той вирішив проїхатися по далеких сільських парафіях без попередження. Приїжджає в глухе село, заходить до храму, а там біля вівтаря возиться старенький, благодушний настоятель у потертому підряснику.
Ревізор, вирішивши відразу показати клас, суворо запитує:
- Так, отче! Ну-ка доповідайте мені, як у вас на парафії справи з катехізацією, місіонерською роботою та молодіжним служінням?
Старий розгублено почухав бороду, усміхнувся і відповідає:
- Ой, миленький... З катехізацією у нас чудово - коза катехізатора Манька якраз трьох принесла. З місією теж порядок: староста наш, дід Михій, вчора в сусіднє село за запчастинами ходив, так усім чоловікам біля магазину пояснив, чому лаятися гріх. А ось з молоддю погановато, це так. З молоді у нас на парафії тільки я - мені всього сімдесят два, решта-то на погості вже відпочивають.
Два молодих ревних неофіти сперечаються до хрипоти:
- Чи можна спати під час проповіді? Це ж страшний гріх неуваги!
Підійшли до настоятеля, щоб він розв'язав суперечку. Настоятель важко зітхнув, зняв окуляри і каже:
- Спати під час проповіді - це півбіди. Справжній гріх - це говорити таку проповідь, від якої вся парафія засинає.
Молодий, просунутий айтішник вперше прийшов на сповідь. Довго стоїть, переминається з ноги на ногу, нарешті підходить до священника і каже:
– Батюшко, я тут гріхи накидав... Але паперця немає, я їх у смартфоні в нотатках записав. Можна я з екрана прочитаю?
Літній батюшка подивився на гаджет, перехрестився і відповідає:
– Читай. Добре хоч, що ти їх у «хмару» відразу не залив, а то у Архангела Михаїла і так роботи багато з нашими базами даних.
Йде іспит з гомілетики (мистецтва проповіді). Семінарист виходить на кафедру, довго мовчить, дивиться на комісію і нарешті патетично запитує:
- Брати і сестри! Чи знаєте ви, про що я хочу вам сказати?
Усі хором:
- Не знаємо!
- Ну, на немає і суду немає, - каже семінарист і йде.
Його повертають: «Спробуйте ще раз». Він знову на кафедрі:
- Чи знаєте ви, про що я хочу вам сказати?
Усі, вирішивши підіграти:
- Знаємо!
- Ну, раз знаєте, то й розповідати нічого, - відповідає кмітливий студент і знову прямує до виходу.
Професор, сміючись: «Остання спроба!». Семінарист втретє:
- Чи знаєте ви, про що я хочу вам сказати?
Половина аудиторії кричить: «Знаємо!», друга половина: «Не знаємо!».
Семінарист, не розгубившись:
- Чудово. Нехай ті, хто знають, розкажуть тим, хто не знають. А я вільний!
Один монах дуже пишався своїм постництвом. І ось сниться йому сон, що він стоїть біля воріт раю. Ангел дивиться в книгу і каже:
– Так, викреслюємо з твого меню м'ясо, молоко, яйця... Ого, ти навіть рибу не їв! Вражаюче.
Монах сяє. Ангел продовжує:
– Але зате в графі «Люди» написано, що на сніданок ти з'їв послушника, на обід – ігумена, а на вечерю – всіх паломників цілком. Іди, дорогий, перетравлюй, в раю місць немає.
Маленька дівчинка молиться перед сном:
– Господи, зроби так, щоб усі погані люди стали хорошими, а всі хороші – ще кращими. І, будь ласка, перенеси місто Рим в Африку!
Мама, почувши це, дивується:
– Навіщо ж Рим в Африку, донечко?
– А я так у контрольній з географії написала!