Іноді сидиш і думаєш: Господи, ну за що це мені все?!

А потім згадуєш, що є за що.

І думаєш: ну так ще пронесло...

У церковній лавці:
– У вас є акафіст митарю і фарисею?
– Ні, ми не маємо такого акафіста. Вони ж не святі.
– Як це не святі? Вони ж від гордині допомагають!

– Що є найшвидшим?
- Звук?
– Ні.
– Світло?
– Ні.
- А що тоді?
– Найшвидше – це молитва, бо вона відома Богу до того, як ти її вимовив.

З листів дітей до Бога: «Я дуже люблю яблука. Це в мене поклик предків?»

Священник читає загальну молитву перед сповіддю. Коли по черзі парафіяни починають підходити до батюшки і сповідатися, одна дівчина згадує, що забула папірець із записаними там гріхами в сумці у трапезній.
– Ой, тільки мене почекайте, батюшка, не йдіть! Я тільки за гріхами до трапезної збігаю! Я їх там залишила!

Повзе мандрівник пустелею. Піднімає очі до неба:

– Господи, я так хочу пити, третій день прошу у Тебе води! І навіщо я вже третій день знаходжу ці лопати?!

Запам'ятайте, у цьому житті можна все. Взагалі все! Грішити тільки не можна.