Повзе мандрівник пустелею. Піднімає очі до неба:
– Господи, я так хочу пити, третій день прошу у Тебе води! І навіщо я вже третій день знаходжу ці лопати?!
Запам'ятайте, у цьому житті можна все. Взагалі все! Грішити тільки не можна.
Якось уночі в краю, де стояв пустельний монастир, пройшов сильний снігопад.
Вранці послушники, пробираючись буквально до пояса у снігу, зібралися в маленькому тісному храмі.
Настоятель-старець почав свою промову так:
– Скажіть мені, що треба робити у цій ситуації?
Один із послушників сказав:
– Нам слід усім молитися про відлигу!
Інший сказав:
– Потрібно сидіти у своїй келії, а сніг нехай йде своєю чергою, як і все в цьому марному світі.
Третій сказав:
– Тому, хто пізнав істину, має бути однаково – чи є сніг, чи нема снігу…
Тоді старець сказав:
– А тепер послухайте мене…
Послушники приготувалися дослухатися мудрого вислову. Старець, обводячи їх поглядом, зітхнув і сказав:
– Ну, чого встали? Лопати в руки – і вперед!
Приїхали паломники в монастир і запитують:
– А у вас старець – чудотворець?
– Ну, це що вважати чудом, ось у вас у світі вважається чудом, коли Бог виконує бажання людини. А в нас, у монастирі, вважають чудом, коли людина виконує волю Божу.
Ви так рветеся судити чужі гріхи, а я ж бачив вашу історію браузера.
– Хто обіцяв виправитися?
– Я.
– Хто не виправляється?
– Я.
– Хто в цьому винен?
– Біси!
Ніщо так не кидає у зневіру, як усвідомлення того, що зневіра – це гріх.