Щоденник паломника. Хресна хода до Почаєва: день п'ятий і шостий

Вчора завершився п'ятий день Хресної ходи з Кам'янця-Подільського до Почаєва. Паломники вже рухаються територією Тернопільської області. Позаду вже десятки кілометрів шляху і заповітна ціль - Почаївська Лавра - усе ближче. Паломники дуже стомлені, однак близькість мети надає їм нових сил. Цього разу пропонуємо вам короткий фоторепортаж п'ятого і шостого дня. 

{gallery}0001_photo/2015/08/24/dayfive{/gallery}

р.Б. Людмила, у Хресному ході до Почаєва бере участь вже в сьомий раз. Вважає, що сучасний темп життя настільки поглинає людину, що їй ніколи навіть підняти очі до Бога та віддати належне духовному. Тому бодай раз у рік Людмила відсторонюється від "суєти" світу мирського, щоб залишитись наодинці із собою і задатись питанням: "Що для людини потрібно?", відповідь на яке: "Прості речі, молитва і, звичайно, любов і благодать Божа".

Шостий день. Привал та сніданок у берізках. Частує Почаєвська Лавра. Фото учасниці Хресного ходу - Анастасії Стадник.

{gallery}0001_photo/2015/08/24/daysix{/gallery}

Богомол охороняє рупор отця Андрія:

{gallery}0001_photo/2015/08/24/daysix2{/gallery}

Вчора, в п’ятий день, ми не мали можливості відслідковувати в подробицях рух Хресного Ходу через дуже банальну причину - відсутність інтернету.

Раніше вже говорилося про те, що Хресний Хід - це є подвиг. І звичайно, мається на увазі не тільки подвиг духовний та тілесний, але й, в якійсь мірі, подвиг добровільного позбавлення себе тих благ, які нам пропонує сучасна цивілізація. Відсутність комфорту - це теж подвиг. І для багатьох наших співвітчизників подвиг непід’ємний. З іншого боку, в «безкомфортному» існуванні, особливо коли ми до поняття «комфорт» включимо інтернет і телефон, є величезні переваги. І перша, та найголовніша з них - це суттєве зібльшення вільного часу.

Взагалі, я помітив, що в Хресній Ході час ніби зупиняється. Сама атмосфера, в якій ти знаходшися, коли йдеш до Почаєва, відрізніється просто таки радикально від тієї, в якій ти живеш постійно. При чому, впливає на це не тільки молитва. Ще раз повторюю - складається враження, що час зупиняється. Можливо, це пов’язане з повільним ритмом руху в Хресному Ході. Можливо з тим, що більша частина повсякденних турбот залишається вдома. Може й з тим, як я вже казав вище, що час у нас не забирають різноманітні гаджети. І сто відсотків це пов’язано з тим, що в Хресній ході вже випрацьований певний ритм - о 4.00 підйом, а о 21-22.00 - відбій. Скажіть, ну хто з нас, живучи в своїх рідних містах та селах, вкладається спати о десятій вечора?

Ще один плюс відсутності комфорту - відсутність телевізора. Сьогодні пересічному громадянинові важко навіть уявити, що він може кілька днів (цілих 7!!!) обходитися без цього «члена сім’ї». Однак, може,  і може безболісно. Цей факт повинен слугувати нам підтвердженням того, що  телевізор то, по великому рахунку, і непотрібен.

Так ось, рухались ці дні переважно Тернопільською областю. Були відрізки дороги дуже складні - кам’янистий грунт, поля. Багато хто з паломників скаржиться на те, що в цьому році надто важко було дихати під час руху - пилюка стояла стіною. Різниця з минулим роком суттєва. Так, того року, йдучи через поля, хрестоходці знаходилися в надекстремальних умовах. Їм доводилося рухатися через багнюку, яка в деяких місцях сягала колін. Ви, напевне, звернули увагу на те, що на деяких дитячих колясках, фото яких ми розміщали раніше, видно прив’язані запасні колеса. Пояснення цьому дуже просте - після минулорічної багнюки більшість транспортних засобів вийшла з ладу. Тому, люди вирішили перестрахувати себе. Однак, як виявляється, треба було брати не запасні колеса, а протигази. Що ж, без подвигу та спокус не робиться ніяка добра справа!

Годували вчора і сьогодні дуже і дуже добре. Вчора до Хресного ходу виїжджали зранку монахині з Кременецького монастиря, а в обід - з Банчинського, що в Чернівецькій області. Також, вивозили їсти і братія Почаєвської Лаври.

Сьогодні годували люди з Герцаївскього району Чернівецької області, з села, якщо не помиляюся, Молодове. Взагалі, проблем з харчуванням, слава Богу, в цьому році нема. Є велика кількість благодійників, які допомагають людям долати цей непростий шлях, і таким чином і самі долучаються до цієї справи.

Сьогодні всі хрестоходці під час молебня молилися за здоров’я митрополита Кам’янець-Подільського та Городоцького Феодора, який відмічав день свого небесного покровителя. Взагалі, як я вже говорив раніше, молитва в Хресній ході звучить постійно і фактично в кожному кінці чи частині колони. Є свідчення людей, які пройшовши багатьма хресними ходами по Україні вперше вирішили піти до Почаєва. Так ось, вони зазначають, що молитва саме в цій ході дуже сильна і що дуже важливо, постійна. Дійсно, бути інакше просто не може, адже люди зараз моляться за найголовншіе - за мир в країні.

Також, як самі хрестоходці, так і співробітники органів правопорядку, які супроводжують ходу з самого початку, відзначають прекрасну організацію руху та відмінний послух керівникові Хресного ходу протоієрею Андрію Сосюку. Так, після кожного привалу вже не треба якось особливо нагадувати всім про те, що слід вирушати далі - за п’ять-десять хвилин до кінця відпочинку люди вже встають і готуються рухатися далі. Теж саме стосується і руху по автомобільних дорогах  - все чітко і організовано. Ну що ж, як сказав отець Андрій, люди змінюються під час Хресного ходу і змінюються на краще.

Заночували сьогодні у селі Золочів, що знаходиться за кілька кілометрів від Лаври. Завтра - кінцева зупинка, і завтра продовжимо.

Читайте також