Жертва на храм
Надпис «Жертва на храм» (що виражає пасивно-добровільну процедуру), цілеспрямований збір коштів на постійні потреби храму, цінник на християнській літературі та атрибутиці, внесення оплати при виконанні певних богослужінь (Хрещення, Вінчання і т. д.) – все це у свідомості більшості людей входить у своєрідний дисонанс з їх особистим розумінням духовності: мовляв, Церква покликана вести душу у Царство Небесне, а не відволікатись на вирішення земних потреб, які пов’язані з грошима, не затьмарювати «чисту духовність» фінансови ми проблемами.
Корінь даної проблеми криється у розумінні самого терміну «духовність». Досить часто люди трактують це поняття у діапазоні від суб’єктивно створеного набору високоморальних якостей до абстрактних ідилій. Біблійна ж платформа його зовсім інша.
По-перше, духовність формується не на основі суб’єктивних уявлень – вона має своєю основою ставлення Бога до нас. А це відношення у суті своїй було матеріально-духовним: спочатку Бог сотворив матеріальні умови життя людини – від першоматерії до раю, потім створив матеріальну субстанцію – тіло людське і тільки після цього «вдихнув у лице його дихання життя, і став чоловік душею живою» (Буття 2.4).
По-друге, основне завдання людини у цих райських умовах було чітко матеріальним – обробляти і оберігати рай (Буття 2.15), плодитись, розмножатись, наповнювати землю і володіти нею (Буття 1.28).
По-третє, на основі цієї Богом даної матеріальної сфери людині було поставлено духовне завдання: самовизначитись у відповідності з волею Божою, одухотворити своє тіло і навколишнє матеріальне буття та через це одухотворення досягти найвищого і вічного блаженства. Біблія не дає нам інформації про жертвоприношення у раю – в цьому не було жодної потреби, тому що матеріальна сфера, якою володіла людина, повністю належала Своєму Творцю.
Гріхопадіння людини теж відбувалось не в області примарної «чистої духовності» – початок хибному самовизначенню без Бога людина поклала через простенький матеріальний акт споживання яблука.
Тільки після гріхопадіння та вигнання з раю Біблія подає опис першого жертвоприношення, заодно описує і його результат: Бог приймає дар Авеля і залишає безрезультатним дар Каїна. З якою ціллю було здійснене це жертвоприношення? Святі отці одноголосно стверджують: жертвоприношення Каїна і Авеля повинно було стати виразником ступеня їхньої духовної досконалості: відчувши хибність і неможливість самовизначення без Бога, вони усвідомлювали, що все, чим вони володіють, є даром Божим. І від цього дару вони повертали Богові найкращу частину як вираз намагання повернути втрачену духовну спорідненість з Богом. Причину неприйняття Богом жертвоприношення Каїна святі отці вбачають у тому, що він приніс в дар Богові не кращу, а гіршу частину своїх статків: «У душі жертводавця не було любові до Приймаючого жертву. І, оскільки він з презирством приніс жертву, Бог не прийняв її» (Єфрем Сірін. Тлумачення на книгу Буття. – Гл. 4.)
У наступних біблійних повіствуваннях будуть досить детально описані різні види жертвоприношень на різні випадки життя. Але всі вони виражають два основних принципи жертводавця:
– все, що у нас є, – це Божі дари, які в наші руки потрапляють тільки завдяки волі Божій – «Твоя бо суть вся и от Твоих дахом Тебе» (1 Пар. 29.14 – 16);
– жертва Богові найкращої частини – це вдячність Богові за Його любов, це вираз намагання повернути втрачену духовну спорідненість з Богом.
Тобто, пожертвування – це не засіб господарського спектру життя храму, це – виразник і показник духовного життя людини. Духовність трактується як преображення матеріальної і душевної сфери силою благодатних Божих дарів. І частину цього преображеного буття ми повертаємо Богові як вираз вищеозначених процесів.
Журнал "Православный взгляд"
Читайте також
Кам'яний ящик для живої душі
Різкі слова Спасителя учневі здаються жорстокими. Археологія відкриває прихований і глибокий зміст незручного євангельського сюжету.
Крик сліпців зламує релігійні алгоритми
Епоха цифровізації перетворила духовне життя на сухий алгоритм. Крик євангельських сліпців повертає людину до живого переживання богоспілкування.
Чому Бог допускає зруйнування храмів: відповідь засланого святителя
Коли віруючі втрачають святині, здається, що Бог відвернувся від них. Святитель Іоанн Златоустий, який писав послання із заслання, вважає інакше.
Свобода без прописки: богослов'я вигнанців
Коли у вірян відбирають храми, нас охоплює паніка. Але досвід святих доводить: втрату місця для молитви неможливо перетворити на поразку Бога.
Зелений камуфляж: чому Христос прокляв смоківницю
Спаситель шукає плоди на зеленій смоківниці, але не знаходить їх. Ботаніка пояснює, чому цей пустоцвіт заслужив Боже прокляття.
Християнство починається там, де відбирають храми
Коли звичний церковний затишок руйнується, ми впадаємо у відчай. Святитель Іоанн Золотоуст із заслання пояснює, чому справжня віра ширша за стіни храму.