Офіційна заява Хустської єпархії УПЦ стосовно захоплення храму у селі Пилипець
У Хустській єпархії УПЦ офіційно прокоментували дії та висловлювання Київського патріархату стосовно майнової належності захопленого його представниками храму у селі Пилипець Міжгірського району.
Нині, кажуть у єпархії, у заявах УПЦ КП з приводу цього конфлікту інформація подається викривлено, а священиків та їхніх помічників, які відстоюють інтереси громади УПЦ, називають «тітушками».
Хустська єпархія, як і вся Українська Православна Церква, ніколи не йшла на силове захоплення чужої власності. 23 серпня 2015, коли представники УПЦ КП насправді захопили храм УПЦ, сам митрополит Хустський і Виноградівський Марк прибув до цього села, але поговорити з присутніми представниками громади не вийшло: у приміщенні було повно чужинців.
Єпархія не залишить свою громаду. Зауважимо, що УПЦ КП для чогось представляє події так, ніби храм «вборонили правоохоронці», однак насправді можна отримати офіційне підтвердження від правоохоронних органів, що ніяких бійок тут не було.
Саме 27 вересня, коли до села Пилипець приїхала делегація з семи священиків єпархії УПЦ та їх семи помічників, з’ясувалося, що храм громади УПЦ у якийсь фантастичний спосіб перереєструвала обласна влада. За версією чиновників, це тепер храм УПЦ КП.
Перед тим голова парафіяльної ради громади УПЦ села Пилипець дійсно збирав підписи по селу, однак не для того, щоб перереєструвати громаду, а під вже набившим оскому приводом «не платити Москві». Згодом, 23 серпня, коли у селі захоплювали храм, серед людей, які це робили, практично не було парафіян. Це добре видно навіть на фото, які публікує УПЦ КП.
Нині селяни, які зрозуміли, що їх просто обманули та використали, зібрали підписи за те, щоб залишитись у юрисдикції Хустської єпархії УПЦ. Таких людей у громаді – 160.
Читайте також
«Духовна сила» на крові: правда про український Пантеон
Українська влада будує «місце духовної сили нації». Але чи може духовність ґрунтуватися на культі людей, пов'язаних з нацизмом, погромами та війною один проти одного?
УПЦ КП після Філарета: церква, бренд чи притулок для маргіналів?
Київський патріархат подає ознаки активної життєдіяльності: приймає зарубіжні громади та роздає «хіротонії». Що це: відродження чи легітимація осіб з проблемним минулим?
Річниця Феофанії: четверо архієреїв – про Собор, тиск та єдність УПЦ
Під річницю Собору в Феофанії знову поповзли чутки про майбутні зміни в УПЦ. Що про це говорять самі архієреї – учасники тих подій.
Вишиванка замість Неба: про що говорить риторика Думенка у свято Вознесіння
Глава ПЦУ поставив в один ряд Вознесіння Господнє і День вишиванки, назвав сорочку «сакральною» і попросив Христа допомогти у війні. Розбираємо, що не так з цією риторикою.
Інтронізація Патріарха Шіо: не московський, не фанарський – грузинський
Константинополь не приїхав на інтронізацію, зате розвинув бурхливу активність на наступному тижні. Що за цим стоїть і чого чекати від нового грузинського Предстоятеля.
Бронь за зречення: як духовенство УПЦ заганяють у пастку
Влада пропонує клірикам УПЦ вибір: визнайте себе «Московським патріархатом» і отримайте бронь або відмовтеся, і вами займеться ТЦК. Розбираємо, чому це пастка.