Зі смиренням у серці - громада УПЦ села Рачин через рік після втрати храму
Побувавши у Рачині, кореспонденти Спілки Православних Журналістів пересвідчились, що історія православної громади УПЦ у цьому селі є справжнім прикладом смирення і духовної перемоги над тяжкими обставинами.
Трохи більше року тому, 1 вересня 2014 року, у селі Рачин Дубенського району, що на Рівненщині, представники Київського Патріархату зайняли церкву Казанської Божої Матері, позбавивши громаду УПЦ права молитись у власному храмі.
Вже тоді Київський патріархат використовував неправомірні методи привласнення майна. Так званий "перехід громади", згідно інформації на офіційному сайті КП, відбувся через "референдум" усієї громади села, а не рішення релігійної громади. Основним мотивом виходу зі складу громади УПЦ, віряни Київського Патріархату назвали бажання молитись "зрозумілою мовою".
Зазнавши такої несправедливості, громада Української Православної Церкви не розпорошилася, не зламалася, однак, навпаки, згуртувалася навколо свого настоятеля, отця Андрія, усвідомивши цінність свого вибору на користь вірності своїй Церкві.
"Основна маса людей, яка приходила молитися в храм, залишилася з нами", - засвідчив настоятель громади Святої великомучениці Варвари отець Андрій Декер.
Проблему з приміщенням для богослужінь громада УПЦ вирішила, пристосувавши для цього каплицю на місцевому кладовищі, дякуючи Богу і за таку можливість молитися - все ж таки не на вулиці.
З прихожанами Київського Патріархату громада УПЦ у конфронтацію не вступає, не тримаючи у своєму серці зла і бажання помститись.
"Взаємність не завжди є, але ми намагаємось не реагувати, не звертати уваги, стараємось молитися за тих, хто нас ображає, не любить, гонить, все залежить від того чи Господь настроїть їхні серця до нас", - пояснив позицію громади священик УПЦ, - "Слава Богу за все! Це в якійсь мірі як, перетерпіти за Христа, це як милість Божа".
Отож, у селі на даний момент немає гострого міжконфесійного протистояння. Чи примиряться коли-небудь віряни двох конфесій остаточно? Матимемо на це надію.
Читайте також
Про єресь нелюбові до «чужих» ворогів
Вибір кожного християнина є простим і страшним водночас: або слідувати словам Спасителя, або слухати тих, хто ці слова «адаптує».
Інтерв'ю для СПЖ колишнього клірика ПЦУ, основні моменти
Слова колишнього клірика ПЦУ цінні тим, що це погляд зсередини, без тіні упередженості. Чим живе зараз ПЦУ і яким бачиться її майбутнє її ж клірикам?
Напередодні суду або УПЦ без Київської Митрополії
Напередодні суду, який може винести рішення про заборону Київської Митрополії УПЦ, має сенс поміркувати про те, як на це може відповісти Церква.
Що означає відсутність Filioque на святкуваннях ювілею Нікейського Собору
Незгадування Filioque в Нікеї та на Фанарі не є чимось новим і, звісно, не означає якогось особливого розвитку у відносинах між Православ'ям і папізмом.
Усі будуть гнані: що мав на увазі апостол Павло?
Сьогодні, коли в Україні гонять Церкву – відбирають храми, єпископів кидають до в'язниці, а вірян вважають людьми другого сорту, – має сенс задуматися: чи може бути інакше?
Богослов'я ПЦУ: один Месія у християн та іудеїв?
Богослов ПЦУ в діалозі з богословом юдейським заявив, що Месія у нас один і той самий, а християнство – це юдаїзм 2.0. У чому неправда і навіщо її транслювати?