Архимандрит Алипий (Светличный): Женщина в платье - более женственна
Есть у меня редкая прихожанка, которая постоянно доказывала, что не имеет значения в какой одежде ходить в храм. И, "есественно", ходила демонстративно в штанах. Ну, ходит, да и ходит. Я не приставал с этим вопросом. В храме у нас вообще не принято делать такие замечания. Хотя в проповеди я иногда подчеркиваю важность и внешнего вида. Кто имеет уши – услышит.
Так вот, попросила эта женщина, чтобы помог ей. Надо было посетить с ней одну вечеринку. Собирались там "нужные" ей люди по бизнесу. И среди них были православные, которые хотели почему-то познакомиться именно со мной. И люди эти ей крайне нужны. Вот я и ей понадобился...
Итак, должна была она за мной заехать. Ждал ее долго – устал ждать. Но, что поделаешь: уже пообещал. Приехала на своем автомобиле, звонит, чтобы выходил. Я и вышел.
Бог ты мой! Кто меня встретил! Я и не подозревал, что женщину так меняет макияж, одежда и бижутерия! Темное под подбородок вечернее платье, изысканная бижутерия, ненавязчивый макияж, продуманная прическа, нежная шаль поверх головы, как тихая вуаль, сделали из моей привычной захожанки с торбой – женщину!
- Что я вижу?! Вы такая красивая, что эти слова даже не комплимент!
Она засмущалась: "Ну, Вы же понимаете: для этих людей я должна так выглядеть."
- Так все таки одежда имеет смысл? Вам ведь не расписывали регламент что надеть туда? Вы сами почувствовали как надо выглядеть. Так почему же для Церкви и молитвы Вы остаетесь глухой сердцем? А ведь у Церкви есть прямое указание как одеваться! И приход вовсе не хуже Ваших "нужных", к Богу тоже следует идти красивой.
Я еще в этом же духе немного побурчал. Вроде бы дошло. В панталонах давно не вижу ее в храме.
Храм не зря украшают, не зря окаживают благоуханиями, зажигают свечи, духовенство облачается в специальные одежды. Храм – место служения Богу. И соучастники этого служения все, кто в нем. А потому, дома хоть нагишом ходи. А вот в церковь и на молитву – в ритуальной одежде.
Да, Богу нужна молитва сердца. Но как ты научишься сердце облекать в красоту молитвы, если пренебрегаешь даже внешним видом для предстояния Богу?
Читайте також
Вхід Господній до Єрусалима: тріумф, якого не помітила імперія
Справжній імперський тріумф – це брязкіт зброї, золото і запах влади. Те, що сталося в Єрусалимі в неділю перед Пасхою, не мало нічого спільного з цим.
Віфанія: тиха пристань Спасителя перед Голгофою
В останні дні перед Розп'яттям Христос залишав переповнений Єрусалим. Навіщо Він ішов за Єлеонську гору і що шукав у бідному селищі на краю пустелі?
Плита Понтія Пілата: як звичайне будівельне сміття відповіло скептикам
Десятиліттями критики повторювали: у римських архівах немає згадок про Пилата. Суперечки про реальність євангельських подій тривали нескінченно, поки відповідь не пролунала з-під землі.
Етнофілетизм: єресь 1872 року та сучасні парадокси Фанара
Півтора століття тому в Константинополі засудили церковний націоналізм. Сьогодні цей історичний документ змушує по-новому поглянути на політику тих, хто його створював.
Флорівський монастир у Києві: як обитель пережила виклики століть
Важкі монастирські двері зачиняються – і гуркіт Подолу зникає. За кам'яною аркою – 460 років безперервного життя обителі, яку не взяли ні вогонь, ні радянська влада.
Червоний терор в Україні: як більшовики грабували і осквернювали храми
За сухими протоколами ГубНК про «лом срібла» приховано систему свідомого блюзнірства. Вивчимо документальну хроніку 1919–22 років.