Архимандрит Алипий (Светличный): Женщина в платье - более женственна
Есть у меня редкая прихожанка, которая постоянно доказывала, что не имеет значения в какой одежде ходить в храм. И, "есественно", ходила демонстративно в штанах. Ну, ходит, да и ходит. Я не приставал с этим вопросом. В храме у нас вообще не принято делать такие замечания. Хотя в проповеди я иногда подчеркиваю важность и внешнего вида. Кто имеет уши – услышит.
Так вот, попросила эта женщина, чтобы помог ей. Надо было посетить с ней одну вечеринку. Собирались там "нужные" ей люди по бизнесу. И среди них были православные, которые хотели почему-то познакомиться именно со мной. И люди эти ей крайне нужны. Вот я и ей понадобился...
Итак, должна была она за мной заехать. Ждал ее долго – устал ждать. Но, что поделаешь: уже пообещал. Приехала на своем автомобиле, звонит, чтобы выходил. Я и вышел.
Бог ты мой! Кто меня встретил! Я и не подозревал, что женщину так меняет макияж, одежда и бижутерия! Темное под подбородок вечернее платье, изысканная бижутерия, ненавязчивый макияж, продуманная прическа, нежная шаль поверх головы, как тихая вуаль, сделали из моей привычной захожанки с торбой – женщину!
- Что я вижу?! Вы такая красивая, что эти слова даже не комплимент!
Она засмущалась: "Ну, Вы же понимаете: для этих людей я должна так выглядеть."
- Так все таки одежда имеет смысл? Вам ведь не расписывали регламент что надеть туда? Вы сами почувствовали как надо выглядеть. Так почему же для Церкви и молитвы Вы остаетесь глухой сердцем? А ведь у Церкви есть прямое указание как одеваться! И приход вовсе не хуже Ваших "нужных", к Богу тоже следует идти красивой.
Я еще в этом же духе немного побурчал. Вроде бы дошло. В панталонах давно не вижу ее в храме.
Храм не зря украшают, не зря окаживают благоуханиями, зажигают свечи, духовенство облачается в специальные одежды. Храм – место служения Богу. И соучастники этого служения все, кто в нем. А потому, дома хоть нагишом ходи. А вот в церковь и на молитву – в ритуальной одежде.
Да, Богу нужна молитва сердца. Но как ты научишься сердце облекать в красоту молитвы, если пренебрегаешь даже внешним видом для предстояния Богу?
Читайте також
Бог у «крисані»: Чому для Антонича Вифлеєм переїхав у Карпати
Лемківські волхви, золотий горіх-Місяць у долонях Марії та Господь, що їде на санях. Як Богдан-Ігор Антонич перетворив Різдво з біблійної історії на особисте переживання кожного українця.
Розповіді про давню Церкву: становище мирян
У давнину громада могла вигнати єпископа. Чому ми втратили це право і стали безправними «статистами»? Історія великого перелому III століття.
Бунт у печерах: Як київські святі перемогли князів без зброї
Князь погрожував закопати їх живцем за те, що вони постригли його бояр. Хроніка першого конфлікту Лаври та держави: чому монахи не злякалися вигнання.
Світанкова утреня: навіщо в храмі співаються пісні Мойсея і Соломона?
Сонце сходить, і псалми змінюються древніми гімнами перемоги. Чому християни співають пісні Старого Завіту і як ранкове богослужіння перетворилося на поетичну енциклопедію?
Криваве срібло: як крадіжка у Віфлеємі спровокувала Кримську війну
Ми звикли, що війни починаються через нафту або території. Але в XIX столітті світ ледве не згорів через одну срібну зірку і зв'язку ключів від церковних дверей.
Обітниця поета: навіщо Бродський щороку писав вірші Христу
Чому поет, який не вважав себе зразковим християнином, відчував Різдво гостріше богословів і як його «волхви» допомагають нам вижити сьогодні.