Архимандрит Алипий (Светличный): Женщина в платье - более женственна

"Женщины всегда носили платья и сарафаны. Почему сегодня это выносится едва ли не в геройство?! Понятно, что женщина в платье более женственна. Одежда сильно влияет на характер и поведение человека. И унисекс сегодняшнего дня уничтожает в женщине женщину, а в мужчине – мужчину". Об этом написал у себя на странице в Фейсбуке архимандрит Алипий (Светличный) и рассказал интересную историю из своей жизни.

Есть у меня редкая прихожанка, которая постоянно доказывала, что не имеет значения в какой одежде ходить в храм. И, "есественно", ходила демонстративно в штанах. Ну, ходит, да и ходит. Я не приставал с этим вопросом. В храме у нас вообще не принято делать такие замечания. Хотя в проповеди я иногда подчеркиваю важность и внешнего вида. Кто имеет уши – услышит.

Так вот, попросила эта женщина, чтобы помог ей. Надо было посетить с ней одну вечеринку. Собирались там "нужные" ей люди по бизнесу. И среди них были православные, которые хотели почему-то познакомиться именно со мной. И люди эти ей крайне нужны. Вот я и ей понадобился...

Итак, должна была она за мной заехать. Ждал ее долго – устал ждать. Но, что поделаешь: уже пообещал. Приехала на своем автомобиле, звонит, чтобы выходил. Я и вышел.

Бог ты мой! Кто меня встретил! Я и не подозревал, что женщину так меняет макияж, одежда и бижутерия! Темное под подбородок вечернее платье, изысканная бижутерия, ненавязчивый макияж, продуманная прическа, нежная шаль поверх головы, как тихая вуаль, сделали из моей привычной захожанки с торбой – женщину!

- Что я вижу?! Вы такая красивая, что эти слова даже не комплимент!

Она засмущалась: "Ну, Вы же понимаете: для этих людей я должна так выглядеть."

- Так все таки одежда имеет смысл? Вам ведь не расписывали регламент что надеть туда? Вы сами почувствовали как надо выглядеть. Так почему же для Церкви и молитвы Вы остаетесь глухой сердцем? А ведь у Церкви есть прямое указание как одеваться! И приход вовсе не хуже Ваших "нужных", к Богу тоже следует идти красивой.

Я еще в этом же духе немного побурчал. Вроде бы дошло. В панталонах давно не вижу ее в храме.

Храм не зря украшают, не зря окаживают благоуханиями, зажигают свечи, духовенство облачается в специальные одежды. Храм – место служения Богу. И соучастники этого служения все, кто в нем. А потому, дома хоть нагишом ходи. А вот в церковь и на молитву – в ритуальной одежде.

Да, Богу нужна молитва сердца. Но как ты научишься сердце облекать в красоту молитвы, если пренебрегаешь даже внешним видом для предстояния Богу?

Читайте також

Типікон: Устав, який майже ніхто не читав, але всі виконують

Його рідко читають, ще рідше розуміють, а виконують у кращому випадку фрагментарно. Що потрібно знати про головну богослужбову книгу, щоб служити не за буквою, а за духом?

Розповіді про давню Церкву: пресвітери

До єпископа далеко, дияконів майже немає, а пресвітери (священники, батюшки) у багатьох асоціюються, власне, з Церквою. Але в давнину було по-іншому.

«Пікасо́»: два способи стати богом

Уривок з книги Андрія Власова «Пікасо́. Частина перша: Раб». Епізод 23 Попередній епізод твору можна прочитати тут

Якщо єпископ – атеїст

З рукоположенням у єпископи монах погоджується на такий спосіб життя, який робить його особисте спасіння значно складнішим у порівнянні з тим, яке було до цього. 

Відмінність євхаристійної Церкви від клерикальної

Церква – не інститут, який має задовольняти «метафізичні потреби народу». Це євхаристійне зібрання, де смертне людське життя перетворюється на життя нетлінне. 

Розповіді про стародавню Церкву: єпископи і диякони

Єпископи і диякони – це особи, пов'язані з конкретною громадою, на відміну від апостолів і пророків. Якими були їхні функції і як розвивалися ці інститути в давнину?