Архимандрит Алипий (Светличный): Женщина в платье - более женственна
Есть у меня редкая прихожанка, которая постоянно доказывала, что не имеет значения в какой одежде ходить в храм. И, "есественно", ходила демонстративно в штанах. Ну, ходит, да и ходит. Я не приставал с этим вопросом. В храме у нас вообще не принято делать такие замечания. Хотя в проповеди я иногда подчеркиваю важность и внешнего вида. Кто имеет уши – услышит.
Так вот, попросила эта женщина, чтобы помог ей. Надо было посетить с ней одну вечеринку. Собирались там "нужные" ей люди по бизнесу. И среди них были православные, которые хотели почему-то познакомиться именно со мной. И люди эти ей крайне нужны. Вот я и ей понадобился...
Итак, должна была она за мной заехать. Ждал ее долго – устал ждать. Но, что поделаешь: уже пообещал. Приехала на своем автомобиле, звонит, чтобы выходил. Я и вышел.
Бог ты мой! Кто меня встретил! Я и не подозревал, что женщину так меняет макияж, одежда и бижутерия! Темное под подбородок вечернее платье, изысканная бижутерия, ненавязчивый макияж, продуманная прическа, нежная шаль поверх головы, как тихая вуаль, сделали из моей привычной захожанки с торбой – женщину!
- Что я вижу?! Вы такая красивая, что эти слова даже не комплимент!
Она засмущалась: "Ну, Вы же понимаете: для этих людей я должна так выглядеть."
- Так все таки одежда имеет смысл? Вам ведь не расписывали регламент что надеть туда? Вы сами почувствовали как надо выглядеть. Так почему же для Церкви и молитвы Вы остаетесь глухой сердцем? А ведь у Церкви есть прямое указание как одеваться! И приход вовсе не хуже Ваших "нужных", к Богу тоже следует идти красивой.
Я еще в этом же духе немного побурчал. Вроде бы дошло. В панталонах давно не вижу ее в храме.
Храм не зря украшают, не зря окаживают благоуханиями, зажигают свечи, духовенство облачается в специальные одежды. Храм – место служения Богу. И соучастники этого служения все, кто в нем. А потому, дома хоть нагишом ходи. А вот в церковь и на молитву – в ритуальной одежде.
Да, Богу нужна молитва сердца. Но как ты научишься сердце облекать в красоту молитвы, если пренебрегаешь даже внешним видом для предстояния Богу?
Читайте також
Святий проти системи: Приховані смисли фільму «Таємне життя» Терренса Маліка
Історія австрійського фермера, який відмовив Гітлеру і зійшов на ешафот, повторюючи подвиг Іоанна Хрестителя. Чому голос совісті важливіший за інстинкт самозбереження.
Вода для серця: Чому Екзюпері писав про Хрещення, сам того не знаючи
Ми всі зараз блукаємо через пустелю втоми. Перечитуємо «Маленького принца» перед святом Богоявлення, щоб зрозуміти: навіщо нам насправді потрібна Жива вода.
Літургія під завалами: Про що мовчить зруйнована Десятинна церква
Князі втекли, еліта випарувалася. У палаючому Києві 1240 року з народом залишився лише невідомий митрополит, який загинув під уламками храму. Хроніка Апокаліпсису.
Святиня в кишені: Навіщо християни носили свинцеві фляги на шиї
Вони йшли пішки тисячі кілометрів, ризикуючи життям. Чому дешева свинцева фляжка з олією цінувалася дорожче золота і як вона стала прообразом нашої «тривожної валізки».
Чужі у своїх палацах: Чому Еліот назвав Різдво «гіркою агонією»
Свята минули, залишилося похмілля буднів. Розбираємо пронизливий вірш Т. С. Еліота про те, як важко повертатися до нормального життя, коли ти побачив Бога.
Бог у «крисані»: Чому для Антонича Вифлеєм переїхав у Карпати
Лемківські волхви, золотий горіх-Місяць у долонях Марії та Господь, що їде на санях. Як Богдан-Ігор Антонич перетворив Різдво з біблійної історії на особисте переживання кожного українця.