Рівненщина у вогні, або як філаретівці відкривають другий фронт

Аналізуючи «гарячі точки» міжконфесійних протистоянь на Рівненщині та методи їх «запалювання», можна із впевненістю констатувати: відкриття другого фронту на релігійному ґрунті Філарету практично вдалося. Про об’єднання, чи то пак, добровільний перехід під егіду розкольників, мова у селах, де відбуваються суперечки, не тільки не виникає, а й узагалі, активно опротестовується вірянами УПЦ.

До прикладу, релігійна громада УПЦ села Птича Дубенського району Рівненської області вже рік оскаржує право на храм у судах. І доки триває судова тяганина, православні смиренно моляться у пристосованому під богослужіння приміщенні, чекаючи рішення, яке, або підтвердить їх право на храм, або навпаки, – визнає власниками УПЦ «КП». Натомість адепти Філарета чи не щонеділі порушують усілякі домовленості та закони, самовільно зрізають замки на церкві і пікетують Рівненську ОДА з вимогою віддати храм саме їм. Вдаються КП-шники і до методів боротьби, що аж ніяк не притаманні християнам: лайка, погрози і судочинство з кулаками.
Через подібне неподобство у селі давно немає миру і спокою між сусідами, друзями та навіть родичами: Птича перебуває у стані війни.

А тепер спробуймо абстрагуватися від окресленої ситуації і уявімо, що подібні конфлікти, з легкої руки Філарета (на офіційній сторінці УПЦ «КП» ледь не щодня з’являються плани захоплення нових храмів), можуть запалати чи не в кожному українському селі. Хто їх гаситиме?

Як священик, хотів би просити усіх, без винятку, вірян поводитись так, як учить нас Біблія: «Люби ближнього свого, як самого себе» (Мк.12:31). Ненависть, зневага та агресія ще нікого не рятувала, і, якщо навіть приводила до кінцевої мети, то післясмак ще довго віддавав гіркотою, болем та стражданнями.

Протоієрей Віктор Земляний,
настоятель Свято-Воскресенського храму м. Острог
Рівненська єпархія УПЦ

Читайте також