Блаженний Антоній та шкіряник

Одного разу блаженний Антоній молився в келії своїй, і був до нього голос:
– Антоній! Ти ще не прийшов в міру шкіряника, що живе в Олександрії.
Почувши це, старець встав рано вранці і, взявши палицю, поспішно пішов в Олександрію. Коли він прийшов до зазначеного йому чоловікові, чоловік цей вкрай здивувався, побачивши у себе Антонія. Старець сказав шкірянику:
– Розкажи мені про вчинки твої, тому що для тебе прийшов я сюди, залишивши пустелю.
Шкіряник відповідав:
– Не знаю за собою, що б я зробив коли-небудь та що-небудь добре; з цієї причини, встаю рано з ліжка мого, і перш ніж вийду на роботу, кажу сам собі: всі жителі цього міста, від великого до малого, увійдуть в Царство Боже за чесноти свої, а я один піду в вічну муку за гріхи мої. Ці ж слова повторюю в серці моєму перш, ніж ляжу спати.
Почувши це, блаженний Антоній відповідав:
– Воістину, син мій, ти, як майстерний ювелір (Мтв. 13, 45-46), сидячи спокійно в домі твоєму, здобув Царство Боже; я, хоча все життя моє проводжу в пустелі, але не здобув духовного розуму, не досяг в міру свідомості, яку ти висловлюєш словами твоїми.
Читайте також
Як весілля зупинило війну
Юну слуцьку княжну видали заміж, щоб два магнатські роди не залили місто кров'ю. Невдовзі уніатський митрополит поскаржився, що в Слуцьку ожило Православ'я.
Людина перед лицем стихії
Самотня постать на березі здається нікчемно малою перед водною стихією, але саме вона постає перед Творцем.
Таємниці Голгофи у світлі археології
Завіса віків приховує реальні події IV століття. Археологія та давні тексти відображають справжній шлях великої християнської святині.
Запорожці на захисті гнаної віри
Історія про те, як козаки піднімали шаблі, заступаючись за принижених батюшок і, водночас, – дебоширили в храмах.
Фальсифікат у фундаменті Могилянки
Історики століттями переповідали красиву легенду про щедрий дар меценатки. Однак архівні документи малюють зовсім іншу картину цієї події.
Богослов'я стоптаних черевиків
В експозиції нідерландського музею можна побачити полотно зі старими черевиками, за якими криється пам'ять про просту людину.