Два ворона
Два ворона зустрілися на лісовій горі. – Пам'ятаєш, як ми одного разу клювали на цій горі ягоди шовковиці? Здається, це було не так давно, всього триста років тому. Але як сумно, що так швидко летить час! – Сказав один ворон. – Так, ще якихось двісті років – і нас не буде! – Відповів з сумом інший ворон.
– Про що це вони говорять? – Подумав метелик-одноденка, куштуючи квітковим нектаром. – Хіба що-небудь може бути довшим одного дня?
Живи Богом, а не часом, і час Бог докладе тобі на спасіння:
Живи Богом, не часом – не будеш Богові ярмом.
Читайте також
Як правильно проводити Радоницю і зберігати пасхальні традиції?
На питання СПЖ відповідає відомий київський духівник, почесний настоятель і будівничий київського Свято-Ольгинського храмового комплексу протоієрей Всеволод Рибчинський.
Чесний сумнів: чому нас навчає апостол Фома
Чому сумнів – це не гріх, а шлях до Бога? Роздум про віру як Дар, феномен апостола Фоми і про те, чим небезпечний вакуум в людській душі.
Окам'яніння серця: як не звикнути до чужого болю
Ранок починається зі стрічки новин, де за цифрами зникає людина. Як захисна броня серця непомітно стає загрозою для нашої віри та людяності.
Дорога до Емауса: чому Бог іде поруч, коли ми здаємося
Учні біжать з Єрусалима, розчавлені горем. Але Христос не зупиняє їх, а просто йде поруч – до самої вечері, де хліб змінить усе.
Святитель Лука Кримський: як не втратити віру в Церкву через людей
Важко бачити в храмі легкодухість. Шукаємо опору в листах святителя Луки – хірурга, який вижив у засланнях, але задихався в «духовній пустелі» серед своїх.
Зламані двері: чому після Пасхи ми досі помираємо
Світ не помітив Воскресіння. Ринки працювали, а в стіні смерті в цей час з'явилися двері.