5 речей, які християнину не варто робити в соціальній мережі
Світ розвивається дуже інтенсивно. Навряд чи, наприклад, Феофан Затворник міг подумати про те, що через сотню років єпископи, що знаходяться далеко один від одного, зможуть спілкуватися в режимі реального часу, вирішуючи наcущні питання. Мало того, спілкуватися, і при цьому бачити один одного.
Навряд чи хто на початку дев'яностих думав про те, що практично у кожної людини, яка має доступ до інтернету, буде свій віртуальний образ у різних соціальних мережах. Це свідчить лише про те, що все в цьому світі змінюється дуже стрімко.
Ми ж, як християни, зобов'язані своїм життям проповідувати Воскреслого Христа. І в сучасному світі аккаунт у соціальній мережі в повній мірі асоціюється з реальною людиною. Важливим для інших людей є те, які відео додані в список відтворення, яка музика висить у нашому плейлисті.
Що робити, щоб не провокувати осуд з боку інших людей? Або що НЕ МОЖНА робити? Про це читайте у нашому невеликому ТОП-5 «Що не можна робити християнину в соціальній мережі».
1. Провокувати
Коли людина тримає думки в своїй голові – можуть виникнути лише духовні наслідки для автора думок. Але коли ми викладаємо свої судження «на монітор», а потім клацаємо кнопочку POST, то може виникнути шквал відповідної критики. Я не кажу, що не можна нічого постити в мережі взагалі. Просто потрібно намагатися згладжувати кути, де це можливо.
2. Відповідати на критику
Ми написали пост. Послідувала різна критика. Якщо так, то ми вже не змогли пройти повз перший пункт, описаний вище. Якщо критичні зауваження пішли на Вашу адресу, будь вони за темою посту, або особистісні – намагайтеся обходити все стороною. Зазвичай жорстка особистісна критика викликає таку саму відповідь у опонента. Потрібно пам'ятати, що інтернет-дебати відрізняються від реальної розмови тим, що людина просто не відчуває можливих наслідків.
3. Осуджувати
Як часто соціальні майданчики стають приводом для осудження інших людей? Напевно, кожен може «похвалитися» тим, що не міг пройти повз фотографії віртуального друга без осуду або заздрості. Таке буває. Правда, з цим почуттям потрібно намагатися всіляко боротися і пригнічувати. Якщо ми мимохідь заздримо комусь в соціальній мережі, то тим більше будемо заздрити йому, коли зустрінемося віч-на-віч. Соціальна мережа, якщо ти священик – повинна бути майданчиком для проповіді. Якщо мирянин – можливістю почерпнути корисну інформацію, але ніяк не місцем культивації власних пристрастей.
4. Виходити з себе
Коли людина спілкується в соціальній мережі, вона легко може переступити межу тієї адекватності, яку в реальному житті перейти дуже складно. На адресу опонента можуть полетіти погані слова, особисті образи, невиправдана агресія. У такому випадку людина стає приводом для того, щоб спокусити когось. А з Євангелія ми знаємо, що «горе тому, через кого спокуса приходить» (Мф. 18,7). І «По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою» (Ін. 13,35).
5. Мовчати
Так, у соціальній мережі не можна мовчати. Християнин не повинен бути пасивним у всіх своїх життєвих напрямках. Всі ми покликані бути еталоном людяності і любові, яка проповідується Христом. Не є винятком і наша присутність у соціальних мережах. Але в будь-якому випадку, все, що може бути сказано нами в інтернеті, так би мовити в американських фільмах, «може бути використано проти Вас». Так що будемо уважні до того, що виголошують наші пальці на домашній клавіатурі. :-)
P. S. Усі доводи є моєю суб'єктивною думкою.
Читайте також
«Канонічна математика» Константинополя, або Звідки в ПЦУ взялися єпископи
Чому для діалогу з ПЦУ немає фундаменту і чому «канонічна математика» Константинополя не дає результатів.
Слово як злочин: за що суд визнав винним митрополита Феодосія
Суд виніс вердикт митрополиту Черкаському Феодосію: винен! У чому? Аналізуємо вирок суду.
Чому під приводом національної безпеки влада насправді знищує Церкву
Сьогодні вже минуло достатньо часу, щоб побачити логіку знищення Православ'я в Україні. У чому вона полягає, і яка роль ПЦУ в цій схемі?
Екзархат Константинополя для УПЦ: порятунок чи пастка?
Що стоїть за розмовами про «третій шлях» для Української Православної Церкви і чим може закінчитися згода на нову структуру під омофором Фанару?
Чому переслідувачі Церкви рано чи пізно опиняються на лаві підсудних?
Ті, хто найактивніше нападає на Церкву, найчастіше прикривають цим власні злочини. І рано чи пізно за них розплачуються.
Чи можна християнину брати участь в іудейських обрядах?
Участь в іудейських обрядах стала вже звичною для багатьох православних священників, єпископів, політиків тощо. Чи є це допустимим? Що кажуть канони і святі отці?