Конституційний Суд України розпочав розгляд справи про публічні богослужіння
16 березня Конституційний Суд України почав розгляд справи за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Валерії Лутковської щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини п’ятої статті 21 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». Журналіст СПЖ був в цей день серед акредитованих тут представників мас-медіа.
Валерія Лутковська
Варто нагадати, що омбудсмен ще в жовтні минулого року звернулася до Конституційного Суду України з питанням щодо правомірності положень згаданого Закону в частині дозвільного порядку публічних богослужінь, релігійних обрядів, церемоній та процесій. Вони, згідно Закону, безперешкодно проводяться в культових будівлях та на прилеглій території, у місцях паломництва, установах та організаціях і на підприємствах за ініціативою трудових колективів і згодою адміністрації. Також, відповідно до Закону, богослужіння та релігійні обряди в лікарнях, в місцях попереднього ув’язнення і відбування покарання проводяться на прохання громадян, які перебувають в них, або за ініціативою релігійних організацій. Закон передбачає, що в інших випадках публічні богослужіння, релігійні обряди та процесії щоразу проводяться з дозволу відповідного місцевого органу.
Саме це положення щодо дозвільного порядку омбудсмен просить визнати неконституційним.
Адже, як відзначила омбудсмен у своєму виступі на засіданні КСУ, «Стаття 39 Конституції України встановлює інший порядок – повідомчий, і те, що проведення такого зібрання може бути заборонене виключно судом». Уповноважений з прав людини говорила і про нагальну необхідність розробки і ухвалення окремого Закону України про мирні зібрання, адже у чинному законодавстві немає механізму реалізації статті 39 Конституції України.
До участі у розгляді справи Конституційний Суд України залучив представників Президента України, Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Київської міськдержадміністрації, Всеукраїнської Ради Церков та релігійних організацій, Української Гельсінської спілки з прав людини.
Станіслав Шевчук
Напередодні суддя-доповідач Конституційного Суду України Станіслав Шевчук одержав за своїм запитом правові висновки юридичних служб та експертів згаданих установ і організацій. Під час свого виступу Станіслав Володимирович оприлюднив усі ці висновки. В усіх без винятку було заявлено про невідповідність Конституції України положень ч. 5 ст.21 Закону України «Про свободу совісті і релігійні організації».
Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій
Варто відзначити і те, що раніше Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій пропонувала Верховній Раді України усунути ці неконституційні положення Закону та запровадити для публічних мирних зібрань релігійних організацій такий самий порядок їх організації, як і для решти громадян та інституцій громадянського суспільства.
Читайте також
Не відкладайте життя на «після війни»: прощальний урок старця Паїсія
Ми запитуємо, коли настане мир, а він вчить не втрачати «сьогодні». Утішний діалог для тих, хто втомився чекати, боятися і жити чернетками.
Найсумніша притча: трагедія нерозділеної любові Бога
Бог накрив стіл і чекає на нас, а ми зайняті волами та землею. Чому ця євангельська історія – про кожного з нас і про те, як пекло починається з фрази «мені ніколи»?
Бог у підгузках: чому Всевишній став немовлям
Чому нам простіше вірити в «космічну енергію», ніж у Бога, Якому потрібно змінювати пелюшки, і навіщо Всемогутній вирішив стати безпорадним.
Божественна математика від старця Паїсія: Як нулі можуть стати мільйонами
Зимова зустріч у келії Панагуда. Чому ми рахуємо свої гріхи та успіхи за законами людської бухгалтерії, а Бог – за законами любові, де 2+2 не завжди дорівнює 4.
Ікона «Несподівана радість»: Чому Богородиця іноді руйнує наш комфорт?
Яка страшна історія прихована за затишною назвою ікони, про духовне «роздвоєння особистості» і чому Бог змушений діяти, як хірург.
Чому з десяти виживає лише один: страшна статистика вдячності
Розбір євангельської драми про проказу. Про те, чому віра – це стрибок над здоровим глуздом і чому «сини царства» ризикують опинитися в темряві.