Хресна хода у Рівному в день Торжества Православ'я, 20.03.2016 р.
Недільний вечір 20 березня для сотень вірян Української Православної Церкви ознаменувався подією, що зібрала їх у спільній молитві. Хресний хід у день Торжества Православ'я вже втретє рушає вулицями Рівного від Свято-Воскресенського собору до Свято-Гергіїївського подвор'я Свято-Миколаївського жіночого монастиря. Традиційно ходу очолює Високопреосвященніший Варфоломій, митрополит Рівненський та Острозький. У своїй проповіді Владика зазначив, що тільки спільна молитва та натхненні прохання здатні побороти буремні настрої, які нині побутують у суспільстві, в країні.
Справжньою окрасою ходи стала ікона Миколи Чудотворця, виготовлена на замовлення Владики спеціально до цього дня. Обрамлена вона дерев'яним кіотом, а її загальна вага – понад 100 кілограм. Тому священству, якому випала честь її нести, доводилось досить часто змінювати один одного впродовж дороги.
Привертали до себе увагу й інші ікони, майстерно оздоблені вінками із живих квітів. Усі вони відображають святих, на честь яких названі храми в обласному центрі. Отець Віталій Герлінський, коментуючи подію, зауважив, що, власне, Хресний хід з іконами – це відображення настроїв, які розгорнулись у 787 році на 7 Вселенському Соборі, де відбувалося змагання з єрессю іконоборства.
Емоції від ходи переживали не тільки її безпосередні учасники, а й ті, хто спостерігав за цим обабіч дороги. Глядачі фотографували на телефони, записували мелодійне звучання молитов у виконанні монахинь Свято-Миколаївського жіночого монастиря.
Уже сутеніло, коли над вечірнім містом, співзвучно та одностайно, із сотень вуст в єдиному пориві лунало: «Вірую во єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця..». Це означало, що людей у Хресному ході об'єднала не тільки цікавість, а, насамперед, віра православна та єдина апостольська Церква.
Читайте також
«Духовна сила» на крові: правда про український Пантеон
Українська влада будує «місце духовної сили нації». Але чи може духовність ґрунтуватися на культі людей, пов'язаних з нацизмом, погромами та війною один проти одного?
УПЦ КП після Філарета: церква, бренд чи притулок для маргіналів?
Київський патріархат подає ознаки активної життєдіяльності: приймає зарубіжні громади та роздає «хіротонії». Що це: відродження чи легітимація осіб з проблемним минулим?
Річниця Феофанії: четверо архієреїв – про Собор, тиск та єдність УПЦ
Під річницю Собору в Феофанії знову поповзли чутки про майбутні зміни в УПЦ. Що про це говорять самі архієреї – учасники тих подій.
Вишиванка замість Неба: про що говорить риторика Думенка у свято Вознесіння
Глава ПЦУ поставив в один ряд Вознесіння Господнє і День вишиванки, назвав сорочку «сакральною» і попросив Христа допомогти у війні. Розбираємо, що не так з цією риторикою.
Інтронізація Патріарха Шіо: не московський, не фанарський – грузинський
Константинополь не приїхав на інтронізацію, зате розвинув бурхливу активність на наступному тижні. Що за цим стоїть і чого чекати від нового грузинського Предстоятеля.
Бронь за зречення: як духовенство УПЦ заганяють у пастку
Влада пропонує клірикам УПЦ вибір: визнайте себе «Московським патріархатом» і отримайте бронь або відмовтеся, і вами займеться ТЦК. Розбираємо, чому це пастка.