У Свято-Успенській Почаївській Лаврі урочисто вшанували Преподобного Іова

19 травня, в день тезоіменитства Преподобного Іова Почаївського, вкотре на Святу Гору приїхало чимало духовенства та вірян, аби гідно вшанувати його пам'ять.

19 травня, в день тезоіменитства Преподобного Іова Почаївського,  на Святу Гору укотре приїхало чимало духовенства та вірян, аби гідно вшанувати його пам'ять.

Святкування розпочалося 17 травня, після вечірньої тисячі паломників мали можливість пройти вулицями міста Хресною ходою. Мощі Преподобного, заквітчані вінком із живих квітів, на руках несли священики. Після ходи раку святого Іова поставили посеред Успенського собору.

Життя Іова Почаївського, зазначив у зверненні до вірян митрополит Володимир, намісник Свято-Успенської Почаївської Лаври, – гідний приклад для наслідування. В 12 років преподобний уже чітко знав, що його земний шлях буде повністю присвячений служінню Богу, з нього він не звернув до кінця своїх днів, і цим самим сподобився Царства Небесного.

19 травня на Святій горі було відслужено дві Божественні літургії. Рання – у Троїцькому соборі Лаври, пізня – у Свято-Успенському. Службу звершували: Антоній, митрополит Бориспільський та Броварський, митрополит Тернопільський і Кременецький Сергій, єпископ Шумський Серафим у співслужінні чисельного духовенства.

Після закінчення богослужінь раку із мощами преподобного віднесли Хресним ходом до Печерного храму. Спершу приклонитись змогли архипастирі, духовенство та монахи. Віряни ж у кількатисячній черзі терпляче із пасхальними піснеспівами чекали своєї черги, аби молитовно схилити голови перед нетлінними мощами Іова Почаївського, ангела, котрий жив посеред людей.

Читайте також

Фінансування конфесій з податків українців: які перспективи?

Народний депутат пропонує ввести в Україні церковний податок. Як це працює в Європі і чим загрожує в нашій країні? Давайте розберемося.

Соцопитування про релігійну ситуацію в Україні: що говорять цифри?

Опитування групи «Рейтинг» показало гарну релігійну картинку. Однак самі цифри говорять, що насправді все плачевно: і з релігією, і з єдністю суспільства.

Діти одного розколу: чому структури УПЦ КП – рахунок, виставлений Фанару

«Хіротонії» Никодима, з точки зору фанарської логіки, мають бути «канонічнішими» за хіротонії Епіфанія, а не навпаки.

Увімкнули світло? Істерика навколо сайту «Богоборці України»

Гонителі не боялися, коли захоплювали храми, забороняли Церкву і розпалювали ненависть. Але схвилювалися, коли з'явився сайт «Богоборці України». Чому?

«Духовний блуд»: чи можна зайняти кафедру, яка не овдовіла?

Митрополита Пафоса усунули без ясного обвинувачення та суду, а кафедру вже віддали іншому. Чому віруючі та богослови говорять про канонічну рану і «духовний блуд».

«Духовна сила» на крові: правда про український Пантеон

Українська влада будує «місце духовної сили нації». Але чи може духовність ґрунтуватися на культі людей, пов'язаних з нацизмом, погромами та війною один проти одного?