Притча про зцілення та покаяння

В одному невеликому місті жила жінка, колишній директор магазину. Одного разу вона тяжко захворіла, стала самотня та нікому не потрібна – весь світ для неї обмежився хворобою.

Змучившись від безрезультатного лікування, жінка вирішила, за порадою знайомих, поїхати у відомий монастир, який славився тим, що у ньому, по милості Божій, отримували зцілення від безлічі хвороб.

Два дні, вважаючи такий термін достатнім, жінка прожила у монастирі, але так і не одужала: начебто робила все як треба: і сповідалася, і причастилася, і до старця за порадою сходила, а зцілення так і не настало...

Жінку це не засмутило, тільки привело у подив: «Як же так? Всі зцілюються, і я хочу! Я що – гірше за інших?! Поїду до іншого монастиря. Видно цей «слабкий» – не зробив мене здоровою». Після першого монастиря був інший, потім третій, четвертий, а довгоочікуваного одужання не було між ними.

Як і у перший раз, жінка не засмутилася, їй до того моменту вже сказали, що є й інші засоби для отримання бажаного.

Повертаючись після відвідування четвертого монастиря, вона вирішила заїхати скупатися у Святому джерелі та прикластися до чудотворної ікони. Але щоб вона не робила, все залишалося, як і раніше.

Ось і настав відчай: «Більше нікуди їхати, нікуди йти. Залишилася я одна зі своєю хворобою. Нічого не залишається, як лягти та чекати смерті».
Не встигла вона про це подумати, як з'явився Ангел.

«Ти правильно зробила, що їздила у монастирі, поринала у джерела, сповідалася, причащалася, – сказав Ангел, – але ти не до кінця зрозуміла кінцеву мету всього цього. Адже хвороби тіла нероздільні з хворобою душі! Твоя недуга – це для тебе можливість відволіктися від мирських турбот, осмислити своє життя, подумати про Бога, про спасіння своєї душі. Тому Господь зачекав з твоїм зціленням, давши тобі можливість щиро покаятися, очистити свою душу від злості, заздрості, образ».

Після розмови з Ангелом, жінка твердо вирішила терпіти скорботи до тих пір, поки не очистить своє серце від гніву, дратівливості, злості, заздрості та інших пристрастей.

Як тільки Господь побачив намір жінки змінитися, у той же час дарував їй зцілення від недуги, що мучила її!

Читайте також

Апостол другого плану

Матфія зарахували до лику учнів Христових не за якісь заслуги, а за те, що він нікуди не зникав, поки інші відходили й зраджували.

Великодня проповідь про розбірки у винограднику

Господар виноградника платить запізнілому стільки ж, скільки тому, хто працював від світанку. Такий був головний удар Спасителя по нашому відчуттю справедливості.

Бог почув крик Давида, почує і наш

Третина біблійних псалмів – це крик болю, докори і гнів, звернені до Бога. Церква не викреслила з них жодного рядка – адже в цьому можна знайти опору.

Міра посту важливіша за його суворість

Типікон розписує мирянину монастирський устав погодинно, не даючи зразків його мирського виконання. Міра посту – не в уставі, а в розсудливості.

Як християни відмовилися від пацифізму

Як перші християни відмовлялися вбивати за наказом – і що змінилося після Константина.

Синець під оком неправедного судді

Спаситель використовує образ підкупного чиновника, щоб навчити нас ніколи не опускати руки. Історичний розбір палестинського суду I століття змінює погляди на молитву.