22 червня Церква вшановує пам'ять преподобного Кирила Білозерського

Преподобний Кирил, майбутній ігумен Білозерський, народився у Москві у благочестивих батьків. В юні роки він залишився сиротою та жив у свого родича, боярина Тимофія Васильовича Вельямінова, окольничого при дворі великого князя Димитрія Донського. Світське життя обтяжувало юнака. На прохання преподобного Стефана Махрищського, Кирил прийняв постриг у Симоновім монастирі з іменем Кирил.

У монастирі преподобний Сергій Радонезький з любов'ю розмовляв із преподобним Кирилом. Одного разу вночі, читаючи, як завжди, акафіст перед іконою Божої Матері Одигітрії, він почув голос: "Іди на Білоозеро, там тобі місце". Разом з монахом Ферапонтом, який уже побував на Білоозері, Кирил відправився у середню течію Волги, де вибрав собі таке місце у гущавині лісу, оточене з усіх боків водою, що навіть Ферапонт не витерпів такого "тісного та жорстокого" житія і влаштував собі обитель у 15 верстах від Кирила.

Одного разу святий Кирил, стомлений, ліг подрімати під сосною, але ледве він закрив очі, як почув голос: "Біжи, Кириле!" Тільки встиг преподобний Кирил відскочити, як сосна впала. З цієї сосни подвижник зробив хрест. Іншим разом преподобний Кирил мало не загинув від полум'я та диму, коли розчищав ліс, але Бог зберігав Свого угодника. Один селянин намагався підпалити келію преподобного, але, скільки не намагався, це йому не вдавалося. Тоді зі сльозами каяття він сповідав свій гріх преподобному Кирилу, який постриг його у чернецтво.

У своїй обителі він встановив суворий гуртожиток, як у преподобного Сергія: все відбувалося по чину, у мовчанні – і у церкві, і у трапезній. Мед та вино були вигнані з його монастиря – цю особливість Кирилового уставу потім перейняли на Соловках.

Господь нагородив Свого угодника даром прозорливості та зцілень. Якийсь Феодор, вступивши в обитель з любові до преподобного, потім так зненавидів його, що не міг дивитися на святого та поривався піти з монастиря. Він прийшов до келії преподобного Кирила та, глянувши на його сивини, не міг від сорому вимовити ні слова. Преподобний сказав йому: "Не журися, брате мій, всі помиляються у мені, ти один знаєш правду та всю мою негідність; я дійсно непотрібний грішник". Потім преподобний Кирил благословив Феодора та додав, що він уже не буде бентежитися помислом; з тих пір Феодор спокійно жив в обителі.

Своє останнє Богослужіння преподобний звершив у день Святої Трійці. Заповівши братії зберігати любов між собою, преподобний Кирил блаженно спочив на 90-му році свого життя. Шанування преподобного почалося не пізніше 1447 – 1448 років. Житіє святого Кирила було написано, за дорученням митрополита Феодосія та великого князя Василія Васильовича, ієромонахом Пахомієм Логофетом, який прибув у Кириловий монастир у 1462 році та застав багатьох очевидців та учнів преподобного Кирила.

Читайте також