У Городоцькому духовному училищі регентів-псаломників відбувся випуск
Випуск відбувся 24 червня у Свято-Миколаївському Городоцькому жіночому монастирі, на базі якого училище діє вже двадцять четвертий рік поспіль. Сяткування розпочалося із подячного молебня у головному храмі обителі, його відслужив секретар Рівненської єпархії протоієрей Віталій Герлінський та намісник Свято-Троїцького Межирицького чоловічого монастиря архімандрит Феодор (Мельничук).
Привітати дівчат із закінченням навчання зійшлося чимало охочих, насамперед батьків, родичів, знайомих. Неля Вдовіна, мама випускниці, аби розділити доньчину радість приїхала з міста Волочиськ, що на Хмельниччині. Не приховуючи емоцій, жінка висловила свою подяку тим, хто за кілька років змінив її дитину, допоміг визначитись у житті.
– Я хвилювалась, коли вона сюди вступала, тому що життя у місті і в монастирі навіть не варто порівнювати. Молодь звикла себе вільно почувати, абсолютно відкидаючи будь-які обмеження та застереження старших. Та Матінка Божа зглянулась, управила все…. Сестри монастиря допомогли моїй Юлі усі ці роки впевнитись, що вона на вірному шляху. Навчання, хоч було важким та вона про нього тільки з піднесеним настроєм згадує.
Під час вручення дипломів, ігуменя монастиря матушка Михаїла (Заєць), зі сльозами на очах згадувала про кожну випускницю, адже із двадцяти дівчат, котрі вступали до закладу, всі дійшли до фінішної прямої. «Таке не часто буває», – зауважила матушка. Дівчата через складність умов проживання, насичену програму навчання, сувору дисципліну, не завжди досягають поставленої мети. Цей випуск був особливий: троє закінчило училище із червоними дипломами, одна прийняла чернечий постриг і нині є насельницею монастиря у селі Городно Волинської області.
Навчання на регентів-псаломників триває три роки, як стверджує ігуменя, цього достатньо, аби студентки набули фахових знань та вмінь, розкрили свої здібності, таланти, про які до вступу навіть не здогадувались.
– Прийде таке собі дівчатко із села, співати не вміє, голосу теж якогось особливого немає. А провчиться рік – прислухаєшся, і помічаєш, що барви звучання її голосу зачаровують, за два – бездоганно володіє партитурою, на третьому курсі – уже самі пишуть пісні, музику. А ще наші учениці малюють, вишивають та шиють, одним словом, я переконана в цьому, училище готує справжніх фахівців, чудових членів суспільства.
Основні героїні свята – випускниці – в цей день були емоційно збуджені: інколи пускали сльозу, обіймались з насельницями монастиря, своїми викладачами, співали та декламували вірші. У залі, де накрили святкові столи дівчата-регенти організували величезний концерт, а ще підготували виставку своїх мальованих полотен.
Передаючи вітання від митрополита Варфоломія, який є ректором Городоцького духовного училища, протоієрей Віталій Герлінський сказав:
– Основне - в життя із стін училища винести ті істини, які три роки поспіль вам доносили ваші вчителі: будьте хорошими людьми, не забувайте молитись, уповайте на Милосердного Господа і все у вас тоді складеться. …
Читайте також
Шлюз перед глибиною: як не перетворити Сирний тиждень на карнавал
Масляна – це не про млинці-сонечка, а про підготовку до глибини посту. Розбираємося, чому Церква залишила їжу, але змінила смисли.
Старці Гази: як «духовні коучі» VI століття лікували душу через мовчання
В епоху «антизатвора» і цифрового шуму поради святих про «розчеплення» з его і гігієну свідомості стають радикальним ліками для сучасної людини.
Навпроти зачинених дверей: чому Адам став першим біженцем в історії
Розбираємося, чому вигнання з раю — це не давній міф, а історія кожного з нас. Про те, чому Бог шукає людину першим, і як піст допомагає повернутися додому.
Мішок терпіння і мішок смирення від старця Ісаії
Фронтовик, кавказький пустельник і незручний для влади викривач. Історія життя схіархімандрита Ісаії (Коровая), який лікував травами, вигонив бісів і передбачив церковні нелади.
Скальпель Бога: розмова біля труни дружини з професором Войно-Ясенецьким
Про межу людської міцності, про те, як з попелу земного щастя народжується святитель, і чому Бог оперує нас без анестезії.
Чи вічні вічні муки? Суперечка, яка не вщухає півтори тисячі років
У Неділю Страшного суду ми задаємо найнезручніше питання християнства: як Бог-Любов може приректи Своє творіння на нескінченні страждання?