Не відступати і не здаватися – громада УПЦ села Грибовиця будуватиме новий храм

Свято-Покровська громада УПЦ волинського села Грибовиця поступово вертається до повноцінного парафіяльного життя. Віряни вирішили будуватись заново, замість захопленого Київським патріархатом старовинного храму тут планують звести нову невеличку церкву, на ділянці, яка належить священнослужителю православної громади. 


Свято-Покровська громада УПЦ волинського села Грибовиця поступово вертається до повноцінного парафіяльного життя. Віряни вирішили будуватись заново, замість захопленого Київським патріархатом старовинного храму тут планують звести нову невеличку церкву, на ділянці, яка належить священнослужителю православної громади.

Православні віряни не мають змоги потрапити до свого храму з вересня 2015 року, після першого публічного конфлікту, ініційованого громадою УПЦ КП. Кілька місяців споруда залишалась опечатаною, поки прихильники Київського патріархату на чолі з сільським головою не зірвали печатки, остаточно заволодівши Свято-Покровським храмом. З того часу православні жителі Грибовиці моляться у будинку, в якому проживає родина священнослужителя УПЦ. А 2 липня сюди завітали усі священнослужителі Іваничівського благочиння УПЦ. У будинку, де живе та проводить богослужіння протоієрей Ігор Маргіта, відбувалась сповідь священиків. Дізнавшись про цю подію, до служби завітали навіть ті селяни, які зазвичай відвідують захоплений Київським патріархатом храм.

Втомлені від судової тяганини та дорікань односельчан, які почали цей конфлікт, віряни УПЦ погодились розпочинати будівництво свого нового храму. Розташовану на приватній території будівлю вже ніхто не зачепить. Зі слів благочинного отця Анатолія Сидька, ідея будівництва буде підтримана, усі питання – лише у справі пошуку фінансів.

Зі слів прихожанок храму, так званий «перехід» до Київського патріархату насправді тільки розпорошив громаду села. І йдеться не лише про те, що хтось лишився зі священиком УПЦ, котрий відмовився від зміни конфесії та пройшов через це скрізь справжні переслідування. Громада УПЦ КП, яка на перших порах виглядала переконливою та масовою, також розійшлася по інших селах, до інших храмів Київського патріархату. Якщо у перший період після захоплення на богослужіння УПЦ КП збиралось до півсотні людей, тепер до захопленої будівлі приходить стільки ж прихожан, як і до будинку священика УПЦ.

У громаді Української Православної Церкви, яка пройшла через справжні випробування, віри не поменшало. Вони, як і раніше, підтримують священика та прагнуть повернутись до богослужінь у храмі, якщо доведеться – будуватись заново.

Реквізити для допомоги у будівництві нового храму:

с. Грибовиця Іваничівського р-ну Волинської області. вул. Шкільна, 35а, код ЄДРПОУ 20145982
р/р 26000055513870 у ПАТ «Приватбанк», МФО 303440

Читайте також

Почаївський хресний хід як народний референдум про віру

35–40 тисяч паломників пройшли понад 200 км до Почаєва попри заборони, перевірки та цькування в медіа – і це більше, ніж будь-коли за роки війни.

Дисертація про «першість» Константинополя: спір, який доведеться вирішувати

З'явилося велике академічне дослідження про «першість» Константинополя. Чому це важливо і для України, і для всього Православ'я?

Ніж у спину: хто насправді зірвав Томос у 2008 році?

Віктор Балога розповів, як Ющенко упустив патріархат у 2008-му. Але факти його ж історії вказують на іншого винуватця – і передвіщають сценарій 2018 року.

Україна: від християнства – до національної релігії?

Влада створює в Лаврі пантеон, перепоховує тіла національних героїв, влаштовує церемонії з язичницьким підтекстом. Що це? Спробуємо розібратися.

Портрет болгарського прихильника ПЦУ

Архімандрит Никанор підтримав ПЦУ і оголосив війну власному Патріарху. За обома кроками стоїть один принцип – право самому вирішувати, хто в Церкві канонічний.

Хто скаже єпископу, що він не правий?

Чому впевненість у власній правоті так легко сплутати з духовним зростанням – і чому ця розмова стосується не лише єпископів.