Не відступати і не здаватися – громада УПЦ села Грибовиця будуватиме новий храм

Свято-Покровська громада УПЦ волинського села Грибовиця поступово вертається до повноцінного парафіяльного життя. Віряни вирішили будуватись заново, замість захопленого Київським патріархатом старовинного храму тут планують звести нову невеличку церкву, на ділянці, яка належить священнослужителю православної громади. 


Свято-Покровська громада УПЦ волинського села Грибовиця поступово вертається до повноцінного парафіяльного життя. Віряни вирішили будуватись заново, замість захопленого Київським патріархатом старовинного храму тут планують звести нову невеличку церкву, на ділянці, яка належить священнослужителю православної громади.

Православні віряни не мають змоги потрапити до свого храму з вересня 2015 року, після першого публічного конфлікту, ініційованого громадою УПЦ КП. Кілька місяців споруда залишалась опечатаною, поки прихильники Київського патріархату на чолі з сільським головою не зірвали печатки, остаточно заволодівши Свято-Покровським храмом. З того часу православні жителі Грибовиці моляться у будинку, в якому проживає родина священнослужителя УПЦ. А 2 липня сюди завітали усі священнослужителі Іваничівського благочиння УПЦ. У будинку, де живе та проводить богослужіння протоієрей Ігор Маргіта, відбувалась сповідь священиків. Дізнавшись про цю подію, до служби завітали навіть ті селяни, які зазвичай відвідують захоплений Київським патріархатом храм.

Втомлені від судової тяганини та дорікань односельчан, які почали цей конфлікт, віряни УПЦ погодились розпочинати будівництво свого нового храму. Розташовану на приватній території будівлю вже ніхто не зачепить. Зі слів благочинного отця Анатолія Сидька, ідея будівництва буде підтримана, усі питання – лише у справі пошуку фінансів.

Зі слів прихожанок храму, так званий «перехід» до Київського патріархату насправді тільки розпорошив громаду села. І йдеться не лише про те, що хтось лишився зі священиком УПЦ, котрий відмовився від зміни конфесії та пройшов через це скрізь справжні переслідування. Громада УПЦ КП, яка на перших порах виглядала переконливою та масовою, також розійшлася по інших селах, до інших храмів Київського патріархату. Якщо у перший період після захоплення на богослужіння УПЦ КП збиралось до півсотні людей, тепер до захопленої будівлі приходить стільки ж прихожан, як і до будинку священика УПЦ.

У громаді Української Православної Церкви, яка пройшла через справжні випробування, віри не поменшало. Вони, як і раніше, підтримують священика та прагнуть повернутись до богослужінь у храмі, якщо доведеться – будуватись заново.

Реквізити для допомоги у будівництві нового храму:

с. Грибовиця Іваничівського р-ну Волинської області. вул. Шкільна, 35а, код ЄДРПОУ 20145982
р/р 26000055513870 у ПАТ «Приватбанк», МФО 303440

Читайте також

Екзархат Константинополя для УПЦ: порятунок чи пастка?

Що стоїть за розмовами про «третій шлях» для Української Православної Церкви і чим може закінчитися згода на нову структуру під омофором Фанару?

Чому переслідувачі Церкви рано чи пізно опиняються на лаві підсудних?

Ті, хто найактивніше нападає на Церкву, найчастіше прикривають цим власні злочини. І рано чи пізно за них розплачуються.

Чи можна християнину брати участь в іудейських обрядах?

Участь в іудейських обрядах стала вже звичною для багатьох православних священників, єпископів, політиків тощо. Чи є це допустимим? Що кажуть канони і святі отці?

Божі закони діють: урок для мера-наклепника з Пафоса

Мер Пафоса, який лобіював відсторонення митрополита Тихіка, звільнений з посади за кримінальні злочини. Пропонуємо переклад статті грецького богослова та автора СПЖ про цю ситуацію .

Що стоїть за новим закликом ПЦУ до «діалогу»

Головна мета «звернення» ПЦУ – не діалог з УПЦ, а створення алібі перед Константинополем.

УПЦ могла стати автокефальною ще 10 років тому?

У мережі заявили, що Патріарх Варфоломій пропонував Блаженнішому Онуфрію автокефалію ще у 2016 році. Розбираємо, чи потрібно було її приймати.