Всеукраїнський Хресний хід і праворадикали: хто і кого використовує?
Що цікаво, найбільш активно противники Хресної ходи діють на східному її напрямі. Як не дивно, регіони, в яких останні кілька років відбувались захоплення храмів УПЦ, були пройдені хрестохідцями взагалі без складнощів. В Тернопільській і Рівненській областях, де крокувала Хресна хода, до дійства долучилось чи не найбільше людей за весь час.
Отже, ідентифікувати тих, хто чинив нападки на Хресний хід, не складає особливих труднощів. Переважно в числі цих людей доводилось бачити представників таких організацій як «Правий сектор», «Азов» та «ОУН». Примітно, що останнім взагалі завадили загони поліції, які навіть не дозволили радикалам розкласти «наметові містечка» на шляху у Хресної ходи.
Варто також звернути увагу на специфіку «акцій» радикалів. В усіх місцях, де вони ставали на заваді Хресній ході, їх можна було перелічити за хвилину-дві. Переважно це були не чисельні групи кількістю в 20-30 осіб. Це свідчить про те, що більшість «патріотів» лишились вдома — «воювати» з Православ’ям безпосередньо з дивану. Основна частина суспільства, до якої безрезультатно апелюють радикали, лишається байдужою до їхніх дій.
Між іншим не можна виключати також і те, що серед тих, хто брав участь в протестах проти Всеукраїнської хресної ходи за мир, є і такі, хто робив це за гроші. Для українських реалій це явище доволі звичне, тим більше що про це розповідають і свідки цих подій, які йдуть Ходою миру до Києва.
Хоча окремі можновладці в купі з істеричними ЗМІ твердять про те, що від Хресної ходи щохвилини можна очікувати серйозних провокацій, наявна ситуація свідчить про те, що агресивні дії виходять лише збоку так званих «патріотичних» сил. За весь час Хресної ходи жоден з учасників не давав навіть приводу, аби підтвердити сподівання противників дійства. Не зафіксовано в процесії також і псковських десантників, яких так хочуть побачити окремі «кликуші».
При цьому вимальовується інший аспект, який нещодавно підмітив командир розвідки полку «Азов» — влада може навмисно допустити провокації проти Хресної ходи. Сказано дуже влучно — саме проти Хресної ходи, а не в її середовищі! Читаючи між рядками, з’являється думка про те, що влада, якщо і доведе до якихось серйозних провокацій проти Хресної ходи за мир, то зробить це виключно руками таких от наївних та «патріотично» вмотивованих хлопців.
Шкода лише, що самі націоналісти не розуміють, що в цих провокаціях вони відіграють роль брудноробочих. Ні, зовсім не для того, аби показати якусь там картинку для російських чи європейських ЗМІ. Все це схоже на злив націоналістичних організацій, які для сильних світу цього вже давно стали «кісткою в горлі».
Цих молодиків просто використовують, збираючи на них колосальні компромати для того, аби приручити або засадити. І відбувається це не лише в рамках Хресної ходи, а скрізь: на бурштинових копальнях в Рівненській області, на лісових масивах Закарпаття, в маєтках колишніх «регіоналів», які радикалам милостиво дозволили розграбувати.
Зважаючи на все це, хлопцям з «ОУН», «Правого сектору» і «Азова» потрібно замислитись щодо того, яку роль відіграють вони в подібних процесах, і чи не стануть провокації проти Всеукраїнської Хресної ходи за мир їхнім останнім актом на арені великої політики.
Читайте також
Літургічні та канонічні порушення під час візиту папи в Константинополь
Ми стали свідками грубих порушень канонів, спотворення літургійного чину та введення вірян в оману щодо відмінностей між Православ'ям і католицизмом.
«Спаситель – не слабак»: про нову христологію від ПЦУ
«Священник» ПЦУ Роман Грищук озвучив абсолютно новий погляд на Христа – не той, до якого всі звикли. Але ця нова «христологія» щось нагадує. Що саме?
Як правда про УПЦ проривається назовні в США і хто цьому перешкоджає
Зустрічі православного духовенства США з конгресменами з питання гонінь на УПЦ викликали сильний переполох серед лобістів Зеленського та ПЦУ. Що все це означає?
Апеляція на Фанар: гарантія справедливості чи заохочення несправедливості
«Справа Тихіка» показує, що апеляція обертається проти самої себе, коли з гаранта справедливості стає інструментом її порушення.
Справи митрополита Арсенія та Міндича: чому таке різне ставлення суддів?
Коли корупціонери отримують можливість вийти під заставу, а єпископ сидить у СІЗО, у світі повинні б задати питання: для кого в Україні реально працює закон?