І п’ятимісячні, і 80-річні: тисячі хрестоходців прийшли до Почаїва

Напередодні вшанування ікони Божої Матері «Почаївської» до Святої Гори прибуло понад три тисячі хрестоходців з різних куточків України і навіть з-за кордону.


Відразу три Хресні ходи ввечері 3 серпня прийшли до Свято-Успенської Почаївської Лаври: серед них прочани із міста Здолбунова та села Миколаївки Рівненської області, з Луцька та інших населених пунктів Волині, віряни з Польщі, Білорусі і Угорщини, Для більшості паломників молитва довжиною у сотні кілометрів стала першим духовним і фізичним випробуванням у житті.



Наймолодшій хрестоходиці Дарині – тільки п’ять місяців, з Луцька до Почаєва вона вирушила не ногами, а у дитячому візку. Як розповідають очевидці, по дорозі дитинка не плакала, але весь час усміхалась та з цікавістю розглядала все довкола.


Найстаріша прочанка, 80-річна Уляна, теж почуває себе непогано, стверджує, що після цього сили, які досі покидали тіло, тільки відновляться, адже молитва та звернення до Богородиці окриляє, підносить та загоює будь-який недуг.


Щодо паломників із-за кордону, то, наприклад, поляки вже вдруге долають таку відстань – аналогічний Хресний хід відбувся ще у минулому році. На цей раз у далеку дорогу вирушило двадцять вірян із різних європейських міст. В основному це молоді люди – дівчата та хлопці, котрим трохи більше за двадцять. У молитовну ходу паломники з-за кордону, як і годиться, взяли образ Божої Матері. Ікону пронесли усю дорогу на своїх плечах, і небайдужі люди оздоблювали впродовж Хресного ходу образ Богоматері живими квітами, вишиваними рушниками і стрічками.


Перед входом до Почаївської обителі натруджені, втомлені віряни впали на коліна. У багатьох на очах бриніли сльози, деякі пояснювали опісля, що почуття радості та емоційного піднесення переповнювало.

Зустрічали хрестоходців ченці Святої Гори радо та не менш піднесено. Ієромонах Никодим, котрому випало вітати прочан, від побаченого теж схилився на коліна, пояснив, що радіє відновленню давньої традиції – здійсненню пішої прощі до Святої Почаївської Лаври.


Записки на проскомидію замість любовних обіймів

На кожному вінчанні хор оспівує мучеників. Для родин, яких розлучила війна, ці слова звучать по-особливому.

​Чесний атеїзм проти духовної фальші

​70-річчя Нобелівської премії Альбера Камю нагадує про гранично чесний виклик християнству. Чесний невіруючий повертає богослов'я до таємниці Хреста.

Долина біди та ворота надії

Один воїн закопав під своїм наметом дорогий плащ і трохи золота. Через це весь Ізраїль програв битву. Чому чужий гріх став спільним лихом?

Від приворотів до єпископської кафедри

Найкращий маг Антіохії тричі посилав бісів проти скромної християнки й тричі зазнавав поразки. Навернув його до істини сам біс.

Плачуча Цариця у Влахернах

У ніч Покрову чудо у Влахернському храмі бачили лише двоє. Усі інші молилися і нічого не бачили. Але благодать дісталася й їм.

​Смертоносна спіраль людської ненависті

Трагедія Громадянської війни в Лівані. Наочний механізм того, як дегуманізація і страх перетворюють людину на здичавілу істоту.