І п’ятимісячні, і 80-річні: тисячі хрестоходців прийшли до Почаїва

Напередодні вшанування ікони Божої Матері «Почаївської» до Святої Гори прибуло понад три тисячі хрестоходців з різних куточків України і навіть з-за кордону.
Відразу три Хресні ходи ввечері 3 серпня прийшли до Свято-Успенської Почаївської Лаври: серед них прочани із міста Здолбунова та села Миколаївки Рівненської області, з Луцька та інших населених пунктів Волині, віряни з Польщі, Білорусі і Угорщини, Для більшості паломників молитва довжиною у сотні кілометрів стала першим духовним і фізичним випробуванням у житті.
Наймолодшій хрестоходиці Дарині – тільки п’ять місяців, з Луцька до Почаєва вона вирушила не ногами, а у дитячому візку. Як розповідають очевидці, по дорозі дитинка не плакала, але весь час усміхалась та з цікавістю розглядала все довкола.
Найстаріша прочанка, 80-річна Уляна, теж почуває себе непогано, стверджує, що після цього сили, які досі покидали тіло, тільки відновляться, адже молитва та звернення до Богородиці окриляє, підносить та загоює будь-який недуг.
Щодо паломників із-за кордону, то, наприклад, поляки вже вдруге долають таку відстань – аналогічний Хресний хід відбувся ще у минулому році. На цей раз у далеку дорогу вирушило двадцять вірян із різних європейських міст. В основному це молоді люди – дівчата та хлопці, котрим трохи більше за двадцять. У молитовну ходу паломники з-за кордону, як і годиться, взяли образ Божої Матері. Ікону пронесли усю дорогу на своїх плечах, і небайдужі люди оздоблювали впродовж Хресного ходу образ Богоматері живими квітами, вишиваними рушниками і стрічками.
Перед входом до Почаївської обителі натруджені, втомлені віряни впали на коліна. У багатьох на очах бриніли сльози, деякі пояснювали опісля, що почуття радості та емоційного піднесення переповнювало.
Зустрічали хрестоходців ченці Святої Гори радо та не менш піднесено. Ієромонах Никодим, котрому випало вітати прочан, від побаченого теж схилився на коліна, пояснив, що радіє відновленню давньої традиції – здійсненню пішої прощі до Святої Почаївської Лаври.
Читайте також
Що робити, коли світ летить у прірву?
Коли світ божеволіє, єдиний порятунок – знайти Царство Боже всередині себе. Але хто зараз шукає тиші, хто прагне «єдиного на потребу»?
Віра міцніє у випробуваннях: як українці спілкуються з Богом в епоху потрясінь
Редакція «Союзу православних журналістів» продовжує ставити жителям українських міст питання про духовне життя. Цього разу ми запитали людей про те, що являє собою їхня віра в Бога і як вона змінилася під час нинішніх важких випробувань.
Розслабленість – це про нашу душу
Читання про зцілення розслабленого відсилає нас у глибини власної душі. Історія про те, як Христос зцілив паралізовану людину, змушує нас задуматися про параліч власної душі.
Маніхейство політичної релігії
Політична релігія – це завжди маніхейство. Є «вони» – вороги, і є «ми» – сили «добра» і «світла». І є боротьба за певну «вселенську правду».
«Останні слова не мають бути лайливими»: ставлення українців до лихослів'я
Союз православних журналістів провів опитування на вулицях українських міст, щоб з'ясувати ставлення людей до лайки, яка стала помітною частиною публічного простору.
Повстання мерців проти Бога
Сучасний біснуватий – це людина ненависті, що з піною на губах захищає правду, неважливо яку: «Божу», державну, політичну чи якусь іншу.