І п’ятимісячні, і 80-річні: тисячі хрестоходців прийшли до Почаїва
Напередодні вшанування ікони Божої Матері «Почаївської» до Святої Гори прибуло понад три тисячі хрестоходців з різних куточків України і навіть з-за кордону.
Відразу три Хресні ходи ввечері 3 серпня прийшли до Свято-Успенської Почаївської Лаври: серед них прочани із міста Здолбунова та села Миколаївки Рівненської області, з Луцька та інших населених пунктів Волині, віряни з Польщі, Білорусі і Угорщини, Для більшості паломників молитва довжиною у сотні кілометрів стала першим духовним і фізичним випробуванням у житті.
Наймолодшій хрестоходиці Дарині – тільки п’ять місяців, з Луцька до Почаєва вона вирушила не ногами, а у дитячому візку. Як розповідають очевидці, по дорозі дитинка не плакала, але весь час усміхалась та з цікавістю розглядала все довкола.
Найстаріша прочанка, 80-річна Уляна, теж почуває себе непогано, стверджує, що після цього сили, які досі покидали тіло, тільки відновляться, адже молитва та звернення до Богородиці окриляє, підносить та загоює будь-який недуг.
Щодо паломників із-за кордону, то, наприклад, поляки вже вдруге долають таку відстань – аналогічний Хресний хід відбувся ще у минулому році. На цей раз у далеку дорогу вирушило двадцять вірян із різних європейських міст. В основному це молоді люди – дівчата та хлопці, котрим трохи більше за двадцять. У молитовну ходу паломники з-за кордону, як і годиться, взяли образ Божої Матері. Ікону пронесли усю дорогу на своїх плечах, і небайдужі люди оздоблювали впродовж Хресного ходу образ Богоматері живими квітами, вишиваними рушниками і стрічками.
Перед входом до Почаївської обителі натруджені, втомлені віряни впали на коліна. У багатьох на очах бриніли сльози, деякі пояснювали опісля, що почуття радості та емоційного піднесення переповнювало.
Зустрічали хрестоходців ченці Святої Гори радо та не менш піднесено. Ієромонах Никодим, котрому випало вітати прочан, від побаченого теж схилився на коліна, пояснив, що радіє відновленню давньої традиції – здійсненню пішої прощі до Святої Почаївської Лаври.
Читайте також
Коли святі не могли пробачити один одному: Історія трьох учителів Церкви
Ікона показує їх разом, але життя розвело нарізно. Про те, як дружба розбилася об церковну політику, а єдність довелося вигадувати через сімсот років.
«Якщо залишуся живим, піду в Почаївську лавру!»: історія старця-подвижника
Він пройшов Другу світову, пережив радянські в'язниці і гоніння на Церкву, але не зламався. Спогади про схиархімандрита Сергія (Соломку) – легендарного економа і молитвеника.
Сп'яніння Богом: чому Ісаак Сирин молився за демонів, не вірячи у вічне пекло
Церква згадує святого, чиє богослов'я – це радикальний протест проти сухих законів релігії. Про те, чому Бог не є справедливим, а пекло – це школа любові.
Що буде з християнством, коли воно перестане бути оплотом цивілізації?
Західні демократії люблять згадувати про свободу віросповідання… коли їм вигідно. Коли ні – прекрасно дружать з переслідувачами християнства.
Скальпель і хрест: Розмова з хірургом, який обрав Бога в розпал терору
Ташкент, 1921 рік. Професор хірургії одягає рясу і йде в операційну. Я питаю: навіщо? Він відповідає, але не так, як я очікував.
Бог, Який біжить назустріч
Ми іноді думаємо про Бога як про суворого суддю з папкою компромату. Але притча про блудного сина ламає цей стереотип.