40 соток розбрату, або Юридичний детектив

15 вересня суд на Закарпатті повинен поставити крапку в конфлікті, у якому були залучені три релігійні конфесії. Генератором ідей розбрату виступив громадянин Уманців, що й досі «визначається» зі своєю конфесійною приналежністю.

Конфлікт виплеснувся і на загальнонаціональний рівень – деякі центральні ЗМІ зацікавилися історією. Правда, висвітлили події дещо однобоко, перетворивши церковного «великого комбінатора» ледь не на страждальця за віру.
     
Як все починалося

Жила-була одна маленька громада. І ось у 2002 році, зібравши підписи десяти осіб, вона зареєструвала себе в Ужгороді як громаду УПЦ Київського патріархату святих рівноапостольних князя Володимира Великого та княгині Ольги. У 2003-му їй від облдержадміністрації виділили земельну ділянку у 40 соток. Але вже в 2004 році громада та протоієрей Сергій Уманців, що її очолював, перейшли під юрисдикцію Української Православної Церкви, і новий статут перереєстрували. Почалося будівництво храму.

Гроші і матеріали на будівництво церкви виділялися справно, але при цьому ніяких зрушень не спостерігалося. З'ясувалось, що протоієрей Сергій Уманців знаходив для будматеріалів інше застосування. Церковне керівництво звільнило священика з посади настоятеля і навіть заборонило у служінні.
  

Уманців «згадав», що його церковна кар'єра в свій час починалася з КП, куди й повернувся. А щоб повернутися напевно, новим начальникам розповів про землі розміром аж у 40 соток! Адже спочатку ця ділянка виділялася під громаду, що з'явилась у 2002-му і була зареєстрована як громада КП. «Блудний син» вирішив повернутися з земелькою. При цьому, щоб все виглядало законно, протоієрей знову вдався до варіанту з перереєстрацією. Саме тут і починається найцікавіше.
      
«Портсигар срібний. Два»

По-перше, Сергій Уманців написав заяву до міліції про те, що новий настоятель УПЦ, призначений на його місце, незаконно привласнив собі речі, що належать особисто йому – Сергію Уманціву. Редакція СПЖ ознайомилася з переліком речей, які фігурують у заведеній прокуратурою справі. Там вказано Престол, рушники, кадило, ікони, Євангеліє, Хрест. Іншими словами, він описав церковне начиння. Невже добрий протоієрей набував все вищеназване на власні кошти? А громада зовсім-зовсім ні при чому?
  
Навіщо тоді журналістам Сергій Уманців, пояснюючи свій перехід в УПЦ у 2004-му році, поскаржився на брак грошей, які йому «були потрібні на лікування дитини»?
  
До суду, правда, справа не дійшла. Її було закрито «за відсутністю складу злочину».
  
Хто всі ці люди?

Але повернемося до питання про нову перереєстрацію. Враховуючи кількість «стрибків» по конфесіям, вже якусь «переперереєстрацію». Сергій Уманців зібрав підписи десяти осіб, що висловлюють свою непереборну тягу повернутися в лоно КП.

Надамо слово адвокату Мукачівської єпархії УПЦ Дмитру Гриньо:
   
«22 жовтня 2015 року наша громада УПЦ отримала повістку до суду. Сергій Уманців та його адвокат Любомир Цебрик подали позовну заяву з проханням оскаржити перереєстрацію громади з КП в УПЦ у 2004 році. При тому, що Кодекс адміністративного судочинства передбачає оскарження по такому питанню протягом шести місяців! Я з'явився в суд, де дізнався, що всі ті громадяни (десять осіб), які в 2002-му заснували громаду КП, тепер хочуть затвердити те, колишнє своє становище. При цьому на тому ж судовому засіданні одна з парафіянок заявила: "Ні! Я такого документа не підписувала! Я – парафіянка УПЦ. І дочка моя – теж". Дочка теж значилася в цьому списку десяти».
    
Відомості, які відкрилися далі, теж вражають. З решти тих, хто нібито підписалися, ще кілька людей відкликали підписи – загалом шестеро осіб. Один чоловік, як виявилося, вже давно взагалі не проживає в Ужгороді. А ще один – з 2011 року відбуває термін в місцях позбавлення волі.
      
«Суддя, яка вела цю справу, присудила обов'язкову явку всіх позивачів [тобто тих десяти осіб, які за версією Уманціва та його адвоката терміново захотіли перереєстрації, – СПЖ]. Сім разів суддя застосовувала примусову явку. Справа ще не закрита. 15 вересня відбудеться чергове засідання. Не помилюся, якщо припущу, що знову ніхто не прийде, включаючи і Сергія Уманціва, і його адвоката», – розповів СПЖ Дмитро Гриньо.
   
Адвокат упевнений, що це – ПЕРШИЙ випадок в юридичній практиці за роки незалежності України, коли суддя сім (!) разів примусово викликає позивачів (!) на засідання.
      
Соломонове рішення

Між тим громада УПЦ пропонує варіант вирішення конфлікту: земельна ділянка у 40 соток, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вулиця Минайська, 71, – розділити порівну між громадами УПЦ та УПЦ КП. Але справа ускладнюється тим, що тепер Сергій Уманців і Ко – парафіяни Української автокефальної церкви! Такий ось несподіваний поворот.
   
До речі, 8 березня цього року Сергія Уманціва за негідну священнослужителя поведінку заборонили у служінні і в Київському патріархаті!
  
21 березня 2016 року Уманців зареєстрував себе як священнослужителя УАПЦ. При цьому на судовому розгляді, що відбувся в той же день, він продовжував наполягати, що є священиком Київського патріархату.
   
Отож до «справи про землю» вже долучилися і представники Української автокефальної церкви, як правонаступники.
   
СПЖ стежить за розвитком подій.
   

Читайте також