Чим підтвердити свою віру в Бога?

Завжди в житті є головне і другорядне. Наприклад, серед головних пріоритетів може бути сім'я, а робота – це другорядне. Але людина, як ми знаємо, істота дуже складна. А раз так, то і пріоритетів у неї може бути кілька. Однак ми любимо чітку структуру і ясність. В тому числі і серед пріоритетів.

Цілком природно виникає питання: а що може і має бути найголовнішим для християнина? Молитва, піст, храм, сім'я? Ні, швидше за все, віра в Христа. Але, якщо мова йде про пріоритети, віра не може бути тільки віртуальною, тільки в думках. Вона, як і всякий пріоритет, повинна бути гранично реальною і конкретною.

Наприклад, якщо я кажу, що мій пріоритет – це сім'я, а сам весь час проводжу на роботі, то я брешу собі і родині. Так само і тут – якщо для мене, як віруючої людини, головним у житті є єдність з Христом, але я нічого для цієї єдності не роблю, то я брешу. І собі, і Христу.

Добре, скажете, а що конкретно треба робити? Відповідь дає нам Сам Христос – «те, що ви зробили для братів моїх менших, ви для Мене зробили».

Виявляється, що допомога ближнім, милосердя – це одна з головних справ, які конкретизують і підтверджують нашу віру в Бога. Причому слід мати на увазі, що мова йде не про добрі помисли («я добрий і милосердний, тому що всім хочу добра»), а про добрі справи.

Давайте згадаємо притчу про Страшний Суд. Одні (ті, хто пішов направо) допомагали своїм ближнім просто тому, що бачили нужду, і через цю допомогу побачили Христа. Інші допомогти, в принципі, були не проти. Але цю допомогу вони хотіли надати Христу, в Якого, можливо, вірили. В результаті вони залишились без Нього. Чому? Тому що їх з Христом не об'єднувало нічого, бо об'єднати може тільки милосердя. «Будьте милосердними, як і Я милосердний», – говорив Господь.

Сьогодні є багато людей, які потребують нашої допомоги. Давайте будемо по відношенню до них милосердними. Не будемо шукати чудес і одкровень в очікуванні того, кому саме треба допомогти. Допоможемо всім – і тоді наше життя саме стане одкровенням. Одкровенням Бога про цей світ, який завдяки нам стане краще.

КП

Читайте також

Найсумніша притча: трагедія нерозділеної любові Бога

Бог накрив стіл і чекає на нас, а ми зайняті волами та землею. Чому ця євангельська історія – про кожного з нас і про те, як пекло починається з фрази «мені ніколи»?

Бог у підгузках: чому Всевишній став немовлям

Чому нам простіше вірити в «космічну енергію», ніж у Бога, Якому потрібно змінювати пелюшки, і навіщо Всемогутній вирішив стати безпорадним.

Божественна математика від старця Паїсія: Як нулі можуть стати мільйонами

Зимова зустріч у келії Панагуда. Чому ми рахуємо свої гріхи та успіхи за законами людської бухгалтерії, а Бог – за законами любові, де 2+2 не завжди дорівнює 4.

Ікона «Несподівана радість»: Чому Богородиця іноді руйнує наш комфорт?

Яка страшна історія прихована за затишною назвою ікони, про духовне «роздвоєння особистості» і чому Бог змушений діяти, як хірург.

Чому з десяти виживає лише один: страшна статистика вдячності

Розбір євангельської драми про проказу. Про те, чому віра – це стрибок над здоровим глуздом і чому «сини царства» ризикують опинитися в темряві.

Німий вбивця душі: чому відсутність болю – найстрашніший симптом

Біологія лепри пояснює катастрофу сучасного безчуття. Про демієлінізацію совісті, цифровий цинізм і втрату людської подоби.