Хресту Твоєму вклоняємося, Владико...

27 вересня православні християни святкують Воздвиження Хреста Господнього. Це одне з двунадесятих свят Церкви Христової.

В цей день з трепетом і вдячністю ми вклоняємося Хресту Господньому. Як і дві тисячі років тому, Господній хрест залишається для одних спокусою, для інших безумством, але для віруючих і спасенних Хрестом Господнім він є силою, він є славою Господньою.

У день Хрестовоздвиження згадують, як рівноапостольна цариця Олена знайшла хрест, на якому був розп'ятий Господь Іісус Христос. Римські імператори-язичники намагалися знищити в людстві спогади про священні місця, де постраждав за всіх людей і воскрес Господь наш Іісус Христос.

Голгофу і Гроб Господній за наказом імператора Адріана (117-138) засипали землею і поставили капище язичницькій богині Венері та статую Юпітера. У цьому місці збиралися язичники й робили ідольські жертвоприносини.

Через три століття промислом Божим великі християнські святині – Гроб Господній і Животворчий Хрест були знайдені християнами і відкриті для поклоніння.

Сталося це в роки правління імператора Костянтина Великого – першого римського імператора, що припинив гоніння на християн. Рівноапостольний імператор Костянтин сподобився з усім своїм військом бачити Боже знамення з зірок – Хрест, що світиться на небі, і сяйво написи навколо нього "Сім победиши!" 

Для всіх римлян хрест тоді означав одне – смерть, загибель, поразка. Тому що хрест сприймали лише як традиційне римське знаряддя страти. І спочатку Костянтин і всі його наближені, які також бачили небесне знамення, були дуже сильно збентежені. Тоді сам Христос явився імператорові уві сні й мовив йому: "Зроби подобу знамення цього і накажи носити перед полками".

Костянтин виконав наказ Господа: полки його прикрасилися хрестоносними прапорами. І знамення хреста допомогло здобути перемогу у цій битві. Після цього Костянтин хрестився й хрестив усіх своїх сподвижників. Тоді ж його і осяяла думка відшукати Істинний Хрест, на якому був розіп'ятий Спаситель. На пошуки вирушила мати Костянтина – рівноапостольна цариця Олена. Після прибуття до Єрусалиму вона була з почестями зустрінута тодішнім патріархом Макарієм. Язичницькі капища та ідольські статуї, що наповнювали Єрусалим, цариця звеліла знищити.

Розшукуючи Животворчий Хрест, вона розпитувала християн та іудеїв, але пошуки не приносили результату. Нарешті їй вказали на одного старого єврея на ім'я Іуда, який повідомив, що Хрест заритий там, де стоїть капище Венери. Капище зруйнували і, здійснивши молитву, почали копати землю. Незабаром був знайдений Гроб Господній і неподалік від нього три хрести, дощечка з написом і чотири цвяхи, що пронизували Тіло Господа.

Але як дізнатися, на якому з хрестів був розп'ятий Господь? Тоді, після ради з патріархом Єрусалимським Макарієм, було вирішено надати цю справу Богові. В цей час з Єрусалиму виносили ноші з трупом. На тіло стали покладати знайдені хрести. Два хрести не проявили ніякої дії. Але коли поклали третій, мрець воскрес. Так був упізнаний справжній Хрест. При набутті Животворчого Хреста відбулося й інше диво: хвора жінка, при осяянні її Святим Хрестом, відразу зцілилася. Старець Іуда й інші іудеї увірували у Христа й прийняли святе Хрещення. Іуда віддав Христа на хрест, а через триста років інший Іуда сприяє явленню слави Христа.

Зібрався натовп охочих побачити великий Жертовник Спасителя. Патріарх підняв Хрест над натовпом, який вигукував: "Господи, помилуй!" Свт. рівноапостольні цар Костянтин і цариця Олена над місцем страждань, поховання і воскресіння Іісуса Христа збудували храм на честь Воскресіння Христового.

Так було встановлено свято Воздвиження Животворчого Хреста Господнього. Ця урочиста подія відбулася в 326 році. Саме священне Древо було розділене на безліч частин, які наповнили весь всесвіт.

За словом преподобного Іоанна Дамаскіна, поклоняючись образу чесного і животворчого Хреста, ми вшановуємо не речовину – нехай не буде цього – але образ як символ Христа. Хрест Христовий є початок і кінець нашого спасіння: для Хреста ми народжуємося, Хрестом ми живемо і з Хрестом ми вмираємо. Крім того, кожен з нас по життю несе свій хрест. Згадаємо те місце Євангелія, де Господь говорить нам: "Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде".

Ми завжди повинні пам'ятати слова, явлені імператору Костянтину разом з хресним знаменням на небі – "Сім победиши!" І не випадково у день свята Хрестовоздвиження ми співаємо один з найголовніших і найулюбленіших тропарів.

"Спаси, Господи, люди Твоя, и благослови достояние Твое; победы православным христианам на сопротивныя даруя и Твое сохраняя Крестом Твоим жительство". 

Читайте також