Чому у вік науки ми захопились марновірством
Христос називав сучасне Йому людство «родом невірним і розбещеним». При цьому Він вказував на одну деталь, яка, судячи з усього, властива всім і завжди – ми шукаємо «знамень», тобто чудес. Не можна сказати, що сьогодні людина менш невірна або розбещена, ніж у часи Христа. Хтось навіть буде стверджувати, що більше. Разом з тим пошук чудес істотно відрізняє сучасну людину від людини древньої. Раніше все життя сприймалося як чудо. Птах летить – чудо, корабель пливе – чудо, грім гримить – чудо з чудес. Тому людина намагалася пов'язати своє життя з набором знаків, які, на її думку, це чудо провокували. Або, навпаки, намагалась всіляко їх уникнути. Так з'явилися забобони. Сьогодні ми вже давно дивимось на те, що раніше сприймалося як чудо, як на абсолютно зрозумілі і з'ясовні явища. Ми знаємо, що літати можуть не тільки птахи, але і сама людина. Вже давно знайшли наукове пояснення грому і блискавці, дощу і снігу. Здавалося б, що разом з цим повинні зникнути і забобони... Але забобони залишилися. Більше того, сьогодні вони ще міцніше увійшли в життя людини, ніж раніше. Наприклад, ще кілька років тому людей з червоною ниткою на руці ви навряд чи б зустріли. Зате сьогодні...
Так у чому ж справа? Чому людина у вік науки й освіти так легко віддається на поталу забобонам? А все тому, що забуває першу частину тієї фрази, якою Христос охарактеризував її – «роде невірний». Марновірство – це суєтна, порожня віра. Іншими словами – це віра в ніщо, в нуль. Але разом з тим це все ж таки віра, а раз так, то вона відвертає людину від віри істинної, від віри в Бога. Будь-яке марновірство – це релігійна зрада. Тобто якщо людина сподівається, що її захистить червона нитка, значить, вона свідомо відмовляється від захисту Божого. Але червона нитка – це забобон, нуль і захистити вона не може... Ось і виходить, що ми, такі розумні і освічені, потрапляємо у простеньку пастку, розставлену дияволом, який не тільки хоче нас знищити, але і виставити дурнями. Вибір, як кажуть, за нами...
Читайте також
Притча про таланти: перемога відваги над страхом
Притча про таланти відкриває глибинний вибір кожної людини. Ми або наважуємося примножувати довірені дари, або ховаємо власне життя в пастці тривоги.
Загадковий «наречений крові» в книзі Вихід
Нічна зупинка обертається смертельною загрозою для лідера Ізраїлю. Порятунок приходить від жіночої руки та кременевого ножа.
Втома Богослова від столичних інтриг
Коли нам здається, що святі ніколи не втомлювалися від церковних чвар, згадаймо історію єпископа Григорія у столиці як літопис глибокого вигорання.
Здорова амбіція чи духовне падіння?
У Церкві іноді вважають, що соромно бажати досягти успіху у своїй справі. Чи справді християнство вимагає від людини сірості, бідності та відмови від професійного зростання?
Страж над сирійською пустелею
У V столітті віра стала для багатьох зручною звичкою. Сирійський пастух кинув виклик цій теплохладності, піднявшись над землею заради служіння Творцю.
Ключ до таємниць вічності
Образи та претензії перетворюють внутрішній світ людини на темну тюремну камеру. Вектор вічної долі визначається здатністю прощати.