Чому у вік науки ми захопились марновірством

Христос називав сучасне Йому людство «родом невірним і розбещеним». При цьому Він вказував на одну деталь, яка, судячи з усього, властива всім і завжди – ми шукаємо «знамень», тобто чудес. Не можна сказати, що сьогодні людина менш невірна або розбещена, ніж у часи Христа. Хтось навіть буде стверджувати, що більше. Разом з тим пошук чудес істотно відрізняє сучасну людину від людини древньої. Раніше все життя сприймалося як чудо. Птах летить – чудо, корабель пливе – чудо, грім гримить – чудо з чудес. Тому людина намагалася пов'язати своє життя з набором знаків, які, на її думку, це чудо провокували. Або, навпаки, намагалась всіляко їх уникнути. Так з'явилися забобони. Сьогодні ми вже давно дивимось на те, що раніше сприймалося як чудо, як на абсолютно зрозумілі і з'ясовні явища. Ми знаємо, що літати можуть не тільки птахи, але і сама людина. Вже давно знайшли наукове пояснення грому і блискавці, дощу і снігу. Здавалося б, що разом з цим повинні зникнути і забобони... Але забобони залишилися. Більше того, сьогодні вони ще міцніше увійшли в життя людини, ніж раніше. Наприклад, ще кілька років тому людей з червоною ниткою на руці ви навряд чи б зустріли. Зате сьогодні...

Так у чому ж справа? Чому людина у вік науки й освіти так легко віддається на поталу забобонам? А все тому, що забуває першу частину тієї фрази, якою Христос охарактеризував її – «роде невірний». Марновірство – це суєтна, порожня віра. Іншими словами – це віра в ніщо,  в нуль. Але разом з тим це все ж таки віра, а раз так, то вона відвертає людину від віри істинної, від віри в Бога. Будь-яке марновірство – це релігійна зрада. Тобто якщо людина сподівається, що її захистить червона нитка, значить, вона свідомо відмовляється від захисту Божого. Але червона нитка – це забобон, нуль і захистити вона не може... Ось і виходить, що ми, такі розумні і освічені, потрапляємо у простеньку пастку, розставлену дияволом, який не тільки хоче нас знищити, але і виставити дурнями. Вибір, як кажуть, за нами...

КП

Читайте також

Чому з десяти виживає лише один: страшна статистика вдячності

Розбір євангельської драми про проказу. Про те, чому віра – це стрибок над здоровим глуздом і чому «сини царства» ризикують опинитися в темряві.

Німий вбивця душі: чому відсутність болю – найстрашніший симптом

Біологія лепри пояснює катастрофу сучасного безчуття. Про демієлінізацію совісті, цифровий цинізм і втрату людської подоби.

Вимкни новини, увімкни молитву: поради старця Паїсія Святогорця

Про те, як перетворити стрічку тривожних новин на чотки і зберегти розум за методом афонського старця, який знався на чистому ефірі та довірі Командиру.

Бог у душі чи зарядка для телефону? Чесна розмова про Церкву

Про те, чому вірити вдома комфортно, але марно, і як Таїнства працюють на фізичному рівні, перетворюючи теорію християнства в реальне життя в Тілі Христовому.

Синдром «сверблячих вух»: чому нам подобається брехня і дратує Євангеліє

Розбір пророцтва апостола Павла про епоху інформаційних бульбашок, фейків і вчителів, які говорять те, що ми хочемо чути.  

У яку ціну любов Бога?

Чому юнак, у якого було все, пішов від Христа в печалі, і як протягнути «верблюда» нашого егоїзму через вушко голки спасіння.