Чому у вік науки ми захопились марновірством
Христос називав сучасне Йому людство «родом невірним і розбещеним». При цьому Він вказував на одну деталь, яка, судячи з усього, властива всім і завжди – ми шукаємо «знамень», тобто чудес. Не можна сказати, що сьогодні людина менш невірна або розбещена, ніж у часи Христа. Хтось навіть буде стверджувати, що більше. Разом з тим пошук чудес істотно відрізняє сучасну людину від людини древньої. Раніше все життя сприймалося як чудо. Птах летить – чудо, корабель пливе – чудо, грім гримить – чудо з чудес. Тому людина намагалася пов'язати своє життя з набором знаків, які, на її думку, це чудо провокували. Або, навпаки, намагалась всіляко їх уникнути. Так з'явилися забобони. Сьогодні ми вже давно дивимось на те, що раніше сприймалося як чудо, як на абсолютно зрозумілі і з'ясовні явища. Ми знаємо, що літати можуть не тільки птахи, але і сама людина. Вже давно знайшли наукове пояснення грому і блискавці, дощу і снігу. Здавалося б, що разом з цим повинні зникнути і забобони... Але забобони залишилися. Більше того, сьогодні вони ще міцніше увійшли в життя людини, ніж раніше. Наприклад, ще кілька років тому людей з червоною ниткою на руці ви навряд чи б зустріли. Зате сьогодні...
Так у чому ж справа? Чому людина у вік науки й освіти так легко віддається на поталу забобонам? А все тому, що забуває першу частину тієї фрази, якою Христос охарактеризував її – «роде невірний». Марновірство – це суєтна, порожня віра. Іншими словами – це віра в ніщо, в нуль. Але разом з тим це все ж таки віра, а раз так, то вона відвертає людину від віри істинної, від віри в Бога. Будь-яке марновірство – це релігійна зрада. Тобто якщо людина сподівається, що її захистить червона нитка, значить, вона свідомо відмовляється від захисту Божого. Але червона нитка – це забобон, нуль і захистити вона не може... Ось і виходить, що ми, такі розумні і освічені, потрапляємо у простеньку пастку, розставлену дияволом, який не тільки хоче нас знищити, але і виставити дурнями. Вибір, як кажуть, за нами...
Читайте також
Допомога, про яку Бог не просив
Оза хотів лише одного – щоб святиня не впала в дорожній пил. Чому за цей благий вчинок він поплатився життям і хто насправді винен у його смерті?
Свобода – це коли в тебе нема чого відібрати
Страх перед гонителями тримається на здобичництві. Запитуємо святителя Василія Великого, чому він був байдужим до погроз префекта.
Наречена у віконному прорізі
Автора першого оповідання про житіє святої Фекли позбавили сану. Але саме ця книга зберегла єдиний давній портрет апостола Павла.
П'яниця-батюшка, або зворотний бік парафіяльного життя
Апостол Іуда у своєму посланні описує сцену, яку впізнає кожен, хто бачив, як церковна трапеза перетворюється на бенкет.
Урок від безсловесної ослиці
Знаменитий віщун тричі бив свою ослицю за те, що вона не йшла вперед. А вона в цей час рятувала йому життя і бачила те, чого він не помічав.
Час дозрівання душі
Сучасне суспільство перетворило молодість на культ, а старість називає періодом дожиття. Християнський погляд розкриває глибокий духовний сенс похилих років.