Чому у вік науки ми захопились марновірством

Христос називав сучасне Йому людство «родом невірним і розбещеним». При цьому Він вказував на одну деталь, яка, судячи з усього, властива всім і завжди – ми шукаємо «знамень», тобто чудес. Не можна сказати, що сьогодні людина менш невірна або розбещена, ніж у часи Христа. Хтось навіть буде стверджувати, що більше. Разом з тим пошук чудес істотно відрізняє сучасну людину від людини древньої. Раніше все життя сприймалося як чудо. Птах летить – чудо, корабель пливе – чудо, грім гримить – чудо з чудес. Тому людина намагалася пов'язати своє життя з набором знаків, які, на її думку, це чудо провокували. Або, навпаки, намагалась всіляко їх уникнути. Так з'явилися забобони. Сьогодні ми вже давно дивимось на те, що раніше сприймалося як чудо, як на абсолютно зрозумілі і з'ясовні явища. Ми знаємо, що літати можуть не тільки птахи, але і сама людина. Вже давно знайшли наукове пояснення грому і блискавці, дощу і снігу. Здавалося б, що разом з цим повинні зникнути і забобони... Але забобони залишилися. Більше того, сьогодні вони ще міцніше увійшли в життя людини, ніж раніше. Наприклад, ще кілька років тому людей з червоною ниткою на руці ви навряд чи б зустріли. Зате сьогодні...

Так у чому ж справа? Чому людина у вік науки й освіти так легко віддається на поталу забобонам? А все тому, що забуває першу частину тієї фрази, якою Христос охарактеризував її – «роде невірний». Марновірство – це суєтна, порожня віра. Іншими словами – це віра в ніщо,  в нуль. Але разом з тим це все ж таки віра, а раз так, то вона відвертає людину від віри істинної, від віри в Бога. Будь-яке марновірство – це релігійна зрада. Тобто якщо людина сподівається, що її захистить червона нитка, значить, вона свідомо відмовляється від захисту Божого. Але червона нитка – це забобон, нуль і захистити вона не може... Ось і виходить, що ми, такі розумні і освічені, потрапляємо у простеньку пастку, розставлену дияволом, який не тільки хоче нас знищити, але і виставити дурнями. Вибір, як кажуть, за нами...

КП

Читайте також

Прийоми самозахисту від святителя Іоанна Златоустого

Відібраний храм, арешт, загроза мобілізації – страх завжди знайде собі опору. Звертаємося до святого, який пережив заслання, де втрачати вже було нічого.

Ненависть – безкоштовна їжа для кривдника

Заклик молитися за кривдників часто сприймається як вимога здатися. Насправді Євангеліє пропонує дієвий спосіб захистити душу.

Кам'яний ящик для живої душі

Різкі слова Спасителя учневі здаються жорстокими. Археологія відкриває прихований і глибокий зміст незручного євангельського сюжету.

​Крик сліпців зламує релігійні алгоритми

​Епоха цифровізації перетворила духовне життя на сухий алгоритм. Крик євангельських сліпців повертає людину до живого переживання богоспілкування.

Чому Бог допускає зруйнування храмів: відповідь засланого святителя

Коли віруючі втрачають святині, здається, що Бог відвернувся від них. Святитель Іоанн Златоустий, який писав послання із заслання, вважає інакше.

Свобода без прописки: богослов'я вигнанців

Коли у вірян відбирають храми, нас охоплює паніка. Але досвід святих доводить: втрату місця для молитви неможливо перетворити на поразку Бога.