10 жовтня – пам'ять преподобного Саватія Соловецького

Незабаром його почала обтяжуватии увага братії та мирян, що приходили до нього, і дізнавшись, що на Ладозькому озері є кам'янистий острів Валаам, вирішив переселитися туди. На Валаамі мирська слава також турбувала смиренного старця. Між тим преподобний дізнався, що на півночі є безлюдний Соловецький острів; він став просити у ігумена благословення оселитися там на самоті. Проте ігумен і братія не захотіли розлучатися зі святим старцем.

За вказівкою Божою преподобний Саватій вночі залишив Валаамську обитель і попрямував до берегів Білого моря. Коли він дізнався від місцевих жителів, що острів знаходиться в двох днях плавання, що на ньому багато озер і що на острові ніхто не живе, він ще більше запалився бажанням там оселитись.

Здивовані жителі запитували укритого сивиною подвижника, як він там житиме і чим харчуватиметься. «У мене такий Владика, – відповідав преподобний, – Який і дряхлості дає сили свіжої юності, і голодних живить ситістю».

Він зустрівся із самітником преподобним Германом, і вони разом вирішили переселитися на острів. На старому човні, помолившись Богу, старці пішли суворим морем і через три дні досягли Соловецького острова. Подвижники оселилися близько Секирної гори, де поставили хрест і келії.

У суворих умовах Півночі подвизались старці протягом декількох років і своїми подвигами освятили безлюдний острів.

Одного разу, коли преподобний Герман відправився по келійній потребі на річку Онегу, преподобний Саватій, залишившись один, відчув наближення смерті і звернувся з молитвою до Бога, щоб Він сподобив його причаститися Святих Таїн. За два дні допливши до матеріка, святий старець прийшов в храм і молитовно дякував Богові за причастя; він зачинився в келії, що була при храмі, та почав готуватися до відходу до вічних оселей.

В той самий час до берега пристав новгородський купець Іван і, поклонившись святим іконам у храмі, прийшов до святого старця. Отримавши благословення та настанови, він запропонував преподобному частину свого багатства і був засмучений, коли почув відмову. Бажаючи втішити купця, преподобний Саватій запропонував йому залишитися до ранку і обіцяв благополуччя в подальшому шляху. Але Іван поспішав відплисти.

Раптово почався землетрус, і на морі піднявся шторм. Злякавшись, купець залишився, а вранці, увійшовши в келію для благословення, побачив, що старець вже преставився. Разом з ігуменом Нафанаїлом вони поховали преподобного Саватія в каплиці і склали опис його житія. Це відбулося 27 вересня 1435 року.

Через 30 років святі мощі преподобного Саватія були перенесені преподобним Зосимою і братією на Соловецький острів та покладені в Преображенському храмі. У 1566 році мощі преподобного Саватія і Зосими було перенесено в церкву, названу на їх честь.

Читайте також