10 жовтня – пам'ять преподобного Саватія Соловецького

Преподобний Саватій Соловецький прийшов до Кирило-Білозерського монастиря у 1396 році, де прийняв чернечий постриг. Там він подвизався довгий час, беззаперечно виконуючи всі послухи. Смирення, лагідна любов до братії та суворе життя відрізняли преподобного Саватія серед інших подвижників.

Незабаром його почала обтяжуватии увага братії та мирян, що приходили до нього, і дізнавшись, що на Ладозькому озері є кам'янистий острів Валаам, вирішив переселитися туди. На Валаамі мирська слава також турбувала смиренного старця. Між тим преподобний дізнався, що на півночі є безлюдний Соловецький острів; він став просити у ігумена благословення оселитися там на самоті. Проте ігумен і братія не захотіли розлучатися зі святим старцем.

За вказівкою Божою преподобний Саватій вночі залишив Валаамську обитель і попрямував до берегів Білого моря. Коли він дізнався від місцевих жителів, що острів знаходиться в двох днях плавання, що на ньому багато озер і що на острові ніхто не живе, він ще більше запалився бажанням там оселитись.

Здивовані жителі запитували укритого сивиною подвижника, як він там житиме і чим харчуватиметься. «У мене такий Владика, – відповідав преподобний, – Який і дряхлості дає сили свіжої юності, і голодних живить ситістю».

Він зустрівся із самітником преподобним Германом, і вони разом вирішили переселитися на острів. На старому човні, помолившись Богу, старці пішли суворим морем і через три дні досягли Соловецького острова. Подвижники оселилися близько Секирної гори, де поставили хрест і келії.

У суворих умовах Півночі подвизались старці протягом декількох років і своїми подвигами освятили безлюдний острів.

Одного разу, коли преподобний Герман відправився по келійній потребі на річку Онегу, преподобний Саватій, залишившись один, відчув наближення смерті і звернувся з молитвою до Бога, щоб Він сподобив його причаститися Святих Таїн. За два дні допливши до матеріка, святий старець прийшов в храм і молитовно дякував Богові за причастя; він зачинився в келії, що була при храмі, та почав готуватися до відходу до вічних оселей.

В той самий час до берега пристав новгородський купець Іван і, поклонившись святим іконам у храмі, прийшов до святого старця. Отримавши благословення та настанови, він запропонував преподобному частину свого багатства і був засмучений, коли почув відмову. Бажаючи втішити купця, преподобний Саватій запропонував йому залишитися до ранку і обіцяв благополуччя в подальшому шляху. Але Іван поспішав відплисти.

Раптово почався землетрус, і на морі піднявся шторм. Злякавшись, купець залишився, а вранці, увійшовши в келію для благословення, побачив, що старець вже преставився. Разом з ігуменом Нафанаїлом вони поховали преподобного Саватія в каплиці і склали опис його житія. Це відбулося 27 вересня 1435 року.

Через 30 років святі мощі преподобного Саватія були перенесені преподобним Зосимою і братією на Соловецький острів та покладені в Преображенському храмі. У 1566 році мощі преподобного Саватія і Зосими було перенесено в церкву, названу на їх честь.

Читайте також