Повча: два роки після спроби захоплення храму
Недільний ранок 9 жовтня у селі Повча Дубенського району видався холодним і туманним, утім, це не стало на заваді для кількох сотень вірян поспішати на святкове Богослужіння. День Іоанна Богослова для повчанців – особливе свято, бо вони вважають, що саме апостол любові , їх покровитель, завадив розкольникам відібрати храм.
– Церкву прийшли забирати люди взагалі не місцеві. Жодного односельця, окрім Козака Олександра, серед них не було, він все махав списками і розповідав, що та 321 людина, котра підписалася, теж має своє право на церкву і на молитву. Я, хоч і стара, але пробувала кілька разів кричати, що їм ніхто не забороняє – нехай ходять. Мене, звісно,не чули. Потім, коли була колотнеча, то я стояла тихенько осторонь і тільки просила Іоанна Богослова та Матінку Божу заступництва, – розповідає старенька.
Нинішній настоятель церкви у селі, протоієрей Віталій Буга, призначений на прихід тільки півтора року тому, проте вважає справою честі дослідити коріння конфлікту і викрити його справжніх винуватців. Так, опитавши прихожан, панотець дізнався, що списки на зміну юрисдикції формувала жінка, котра взагалі немає ніякого відношення до села.
– Наталія Андріюк, працівниця Дубенського відділу освіти, керувала захопленням церкви у селі Рачин Дубенського району, жителькою якого вона є . Потім приїхала по такому ж самому сценарію допомагати відбирати храм у Повчій. Її обличчя чітко видно на аматорському відео, яке відзняла невідома людина під час захвату і виклала в Інтернет – розповідає протоієрей Віталій Буга.
Варто зауважити, що організатори нападу на церкву у Повчій абсолютно не переймалися підбором аргументів для виправдання своїх агресивних дій. Так, за їхніми ж списками, тільки вісімнадцятеро людей виявили бажання залишити церкву у підпорядкуванні Блаженнійшого Онуфрія. Виникає питання, то хто були ті люди, які з неабиякою відвагою та відданістю за лічені хвилини, щойно отримавши інформацію про непроханих гостей, стали в оборону храму???
Два роки тому, відбивши перший напад церковних рейдерів, віряни УПЦ у Повчій, нині змушені постійно тримати руку на пульсі, адже головний організатор протистояння проживає у їхньому селі. Очільник районної ради у Дубні Олескандр Козак регулярно вигукує погрози щодо захоплення церкви. Свої слова чоловік також намагається підкріпити і відповідними діями. Так, 15 березня цього року, Олександр Володимирович спробував схилити сільську головиху до порушення українського законодавства.
– Олександр Козак разом із своїми заступниками вимагали від сільської голови села Повча скасувати усі рішення на приватизацію Свято-Троїцької церкви, аби перевести храм, що нині належить релігійній громаді Української Православної Церкви, під юрисдикцію Київського Патріархату. Чиновниця відмовилась це робити, пояснюючи, що не піде всупереч законодавчій системі, – розповідає протоієрей Віталій Буга і додає: – Аби не Козак О. В., то село б жило своїм релігійним життям, розміреним, тихим та молитовним.
За підрахунками протоієрея Віталія Буги, щонеділі до церкви стабільно ходить близько 100 людей, у великі свята кількість прихожан збільшується. Однак панотець помітив, що із 982 людей, прописаних у селі Повча та Будеражі (сусіднє село, в якому немає церкви), тільки п’ять сімей за півтора роки його пастирського служіння не відвідували храм Божий, таким чином висловлюючи свою позицію щодо підпорядкування сільського храму УПЦ. Утім, серця і цих людей, каже протоієрей Віталій, поступово м’якнуть:
– Потрібно було у храмі замінити старі вікна на пластикові, гроші по селі пішли збирати жіночки-активістки, хто скільки міг жертвував. У цих п’ятьох сім’ях спочатку відмовились давати гроші, проте згодом одумались і самі принесли до церкви.
Отож і виходить, якщо до людей не втручається влада, сільське життя набуває зовсім інших барв, входить у звичне русло, і людям, за їхніми щоденними клопотами та роботою, стає не до конфліктів, тим паче, церковних.
Читайте також
«Духовна сила» на крові: правда про український Пантеон
Українська влада будує «місце духовної сили нації». Але чи може духовність ґрунтуватися на культі людей, пов'язаних з нацизмом, погромами та війною один проти одного?
УПЦ КП після Філарета: церква, бренд чи притулок для маргіналів?
Київський патріархат подає ознаки активної життєдіяльності: приймає зарубіжні громади та роздає «хіротонії». Що це: відродження чи легітимація осіб з проблемним минулим?
Річниця Феофанії: четверо архієреїв – про Собор, тиск та єдність УПЦ
Під річницю Собору в Феофанії знову поповзли чутки про майбутні зміни в УПЦ. Що про це говорять самі архієреї – учасники тих подій.
Вишиванка замість Неба: про що говорить риторика Думенка у свято Вознесіння
Глава ПЦУ поставив в один ряд Вознесіння Господнє і День вишиванки, назвав сорочку «сакральною» і попросив Христа допомогти у війні. Розбираємо, що не так з цією риторикою.
Інтронізація Патріарха Шіо: не московський, не фанарський – грузинський
Константинополь не приїхав на інтронізацію, зате розвинув бурхливу активність на наступному тижні. Що за цим стоїть і чого чекати від нового грузинського Предстоятеля.
Бронь за зречення: як духовенство УПЦ заганяють у пастку
Влада пропонує клірикам УПЦ вибір: визнайте себе «Московським патріархатом» і отримайте бронь або відмовтеся, і вами займеться ТЦК. Розбираємо, чому це пастка.