Коли часи були легкими?
Це означає, що головне місце в нашому житті займає не час і навіть не проблема, з якою ми зіткнулися, а те, як саме ми до цього ставимось.
Сьогодні шматок хліба на столі (і нічого більше) говорить про те, що люди, які мають цей шматок, бідують – у них немає грошей на м'ясо, масло, ікру. Але давайте згадаємо, що ще не так давно цей самий шматок сприймався як незліченне багатство, як свідоцтво достатку.
Що сталося, що змінилося між зараз та тоді? Тільки наше сприйняття. Все просто – ми розучились дякувати Богові за те, що маємо. І мова йде не про «сьогодні» або «вчора», а про наше життя взагалі. Вся справа в тому, що цінувати якусь річ найчастіше ми починаємо саме тоді, коли її втрачаємо. Причому це стосується і людей у тому числі.
Я не намагаюся зараз якось виправдати те, що відбувається, і заспокоїти тих, у кого на столі немає шматка хліба. Я просто намагаюся сказати, що нарікання і обурення ніколи не були творчими силами. Творить тільки любов і вдячність.
На цю тему згадується гарна притча. Якось один чоловік нарікав: «О, Господи, як же мені важко!». На що Господь йому відповів: «Ти ще не знаєш, що таке важко. Я зараз тобі покажу».
А інший чоловік сказав: «Господи, як же мені легко і добре!». На що Господь йому відповів: «Ти ще не знаєш, що таке легко і добре. Я зараз тобі покажу».
Точно так само все відбувається з нами – чим більше ми обурюємось та нарікаємо, тим гірше і важче ми живемо. Адже, згідно зі святими отцями, молитва людини, що ремствує, не доходить до Бога. Тож давайте всі разом зробимо так, щоб наша молитва була завжди дієвою. Засіб для цього є тільки один – подяка. Слава Богу за все!
Читайте також
Раб зірок чи син Бога? Чому гороскоп – це в'язниця, а Промисел – це квест
1 січня нам обіцяють початок «року Коня» і розписують долю по хвилинах. Розбираємося, чому віра в долю принижує людину і як Бог перебудовує маршрут нашого життя.
Новий рік на кладовищі: картина-пророцтво про наше життя
Замість олів'є – холод могильних плит. Історія однієї картини 1984 року, яка стала моторошним дзеркалом нашої реальності та іконою сьогодення.
Не відкладайте життя на «після війни»: прощальний урок старця Паїсія
Ми запитуємо, коли настане мир, а він вчить не втрачати «сьогодні». Утішний діалог для тих, хто втомився чекати, боятися і жити чернетками.
Найсумніша притча: трагедія нерозділеної любові Бога
Бог накрив стіл і чекає на нас, а ми зайняті волами та землею. Чому ця євангельська історія – про кожного з нас і про те, як пекло починається з фрази «мені ніколи»?
Бог у підгузках: чому Всевишній став немовлям
Чому нам простіше вірити в «космічну енергію», ніж у Бога, Якому потрібно змінювати пелюшки, і навіщо Всемогутній вирішив стати безпорадним.
Божественна математика від старця Паїсія: Як нулі можуть стати мільйонами
Зимова зустріч у келії Панагуда. Чому ми рахуємо свої гріхи та успіхи за законами людської бухгалтерії, а Бог – за законами любові, де 2+2 не завжди дорівнює 4.