Коли часи були легкими?

Сьогодні особливо часто лунають голоси про те, що ми, мовляв, живемо у важкі часи. І з цим дійсно не посперечаєшся. Однак виникає і інше питання: а коли часи були легкими? Чи можна сказати, що легко було нашим дідам відбудовувати країну, практично повністю зруйновану війною? Хіба нашим прадідам було легко пережити громадянську війну після революції 1917 року, сталінські репресії і голод? Легко було й тим, хто жив до них? Ні, насправді легких часів не буває. Важко всім і завжди. Проблема в іншому – в нас самих.

Це означає, що головне місце в нашому житті займає не час і навіть не проблема, з якою ми зіткнулися, а те, як саме ми до цього ставимось.

Сьогодні шматок хліба на столі (і нічого більше) говорить про те, що люди, які мають цей шматок, бідують – у них немає грошей на м'ясо, масло, ікру. Але давайте згадаємо, що ще не так давно цей самий шматок сприймався як незліченне багатство, як свідоцтво достатку.

Що сталося, що змінилося між зараз та тоді? Тільки наше сприйняття. Все просто – ми розучились дякувати Богові за те, що маємо. І мова йде не про «сьогодні» або «вчора», а про наше життя взагалі. Вся справа в тому, що цінувати якусь річ найчастіше ми починаємо саме тоді, коли її втрачаємо. Причому це стосується і людей у тому числі.

Я не намагаюся зараз якось виправдати те, що відбувається, і заспокоїти тих, у кого на столі немає шматка хліба. Я просто намагаюся сказати, що нарікання і обурення ніколи не були творчими силами. Творить тільки любов і вдячність.

На цю тему згадується гарна притча. Якось один чоловік нарікав: «О, Господи, як же мені важко!». На що Господь йому відповів: «Ти ще не знаєш, що таке важко. Я зараз тобі покажу».

А інший чоловік сказав: «Господи, як же мені легко і добре!». На що Господь йому відповів: «Ти ще не знаєш, що таке легко і добре. Я зараз тобі покажу».

Точно так само все відбувається з нами – чим більше ми обурюємось та нарікаємо, тим гірше і важче ми живемо. Адже, згідно зі святими отцями, молитва людини, що ремствує, не доходить до Бога. Тож давайте всі разом зробимо так, щоб наша молитва була завжди дієвою. Засіб для цього є тільки один – подяка. Слава Богу за все!

КП

Читайте також

У яку ціну любов Бога?

Чому юнак, у якого було все, пішов від Христа в печалі, і як протягнути «верблюда» нашого егоїзму через вушко голки спасіння.

Втеча з пекла

Бізнес, казино, алкоголь і втрата сім'ї. Розповідь про історію послушника Симеона, який дійшов до точки неповернення і знайшов порятунок під дахом монастирської келії.

«Синдром мухи»: Старець Паїсій про те, як побачити квіти на мінному полі

Афонський тест на духовну адекватність: чому одні знаходять бруд у райському саду, а інші – мед на згарищі? 

Духовний сколіоз: як гріх ламає хребет нашої волі

Чому ми дивимося під ноги, а не в небо? Як земне тяжіння гріха згинає душу і як знайти внутрішній стрижень через молитву і тишу.

Старець Паїсій Святогорець: Як пережити війну і не збожеволіти

Новинна стрічка зараз лякає сильніше Апокаліпсису, а сирени повітряної тривоги стали саундтреком нашого життя. Афонський старець знає, як не втратити себе в цьому хаосі.

«Містерія Введення»

Цієї події немає в Євангелії, але вона змінила все. Розбираємо, як Діва Марія стала новим Ковчегом Завіту і чому мовчання важливіше за релігійний активізм.