Позиція церкви: Праведне життя

У нинішній час дуже популярна мілітаристська риторика.

Величезна кількість експертів аналізує військові потенціали тих чи інших країн. При цьому обговорюються питання наявності чи відсутності у них сучасних озброєнь, якості підготовки особового складу, величини бюджетних асигнувань на потреби оборони і т. д. Дані фактори в сукупності дають фахівцям можливість оцінити здатність певних держав ефективно захистити себе від зовнішніх посягань. Однак зводити все виключно до показників могутності військової машини не варто. Адже світом правлять духовні закони, а не сила і міць зброї.

Прикладом цього, зокрема, може служити один із фрагментів історії підкорення ізраїльтянами Ханаана. Євреї святкували велику перемогу – підкорення Єрихону. Неприступне місто було взято без зусиль та втрат. На хвилі вражаючого військового успіху Іісус Навін відправив 3000 добірних воїнів для захоплення ще одного міста – аморейського Гая. Здавалося, що перемога гарантована. Гай був невеликим містечком, без особливих укріплень і достатньої кількості захисників. Однак сталося щось надзвичайне. З незрозумілої причини ізраїльтяни, що підійшли до міста, почали тікати. Погнавшись за ними, жителі Гая змогли їх через якийсь час наздогнати і розбити вщент. Настільки несподівана та приголомшлива поразка важким тягарем лягла на серце єврейського народу. В повітрі запахло катастрофою, адже невпевненість у своїх силах могла стати фатальною для ізраїльтян, що боролися на ханаанській землі з племенами, які багаторазово перевищували їх числом.

Розуміючи це, Іісус Навін посилено молився Богу, прохаючи Його дати пояснення того, що трапилось. Молитва воєначальника була почута. Господь вказав, що причиною страшної поразки став грабіж. Як з'ясувалося згодом, один з ізраїльтян не встояв перед спокусою і приховав поруч зі своїм наметом частину захопленого в Єрихоні майна.

Дана історія явно показує наскільки важливим у військовій справі є дотримання духовних і моральних норм. Адже проступок навіть однієї людини може істотно позначитись на долі цілої армії і цілого народу. Мародерство, насильство над беззахисними людьми та інші подібні явища на війні неприпустимі. Оскільки їхня ціна – не тільки загибель конкретної людської душі, що скоїла зло, але і можливе покарання для тисяч солдатів, від якого не врятує навіть найкраща підготовка і найсучасніша зброя.

Виходячи з цього, можна сміливо сказати, що найважливішою складовою безпеки будь-якої країни є, в першу чергу, праведне життя її громадян. Такий захист однозначно у сто разів могутніше будь-якого ядерного арсеналу, адже «коли за нас Бог, хто проти нас?» (До Римлян. 8. 31).

Митрополит АНТОНІЙ, керуючий справами Української Православної Церкви

Аіф

Читайте також