Що на нас чекає після смерті?
Насправді за статистикою, зі ста живих вмирає... сто. Всі ми смертні – це аксіома нашого існування. І прийде час, коли померти доведеться кожному з нас.
Що буде після смерті? І чи є вона, смерть? В принципі, всі релігії прагнуть відповісти на це питання. І практично для всіх з них відповідь на нього – головна і ключова. Але відповідають на нього по-різному. Причому слід зазначити, що відповідь залежить від того, як та чи інша релігія дивиться на життя. Для одних життя – це низка певних дій, головною метою яких є виконання боргу. В результаті після смерті людині обіцяють насолоду всіма можливими земними благами – від рясної їжі до різного роду утіх і розваг.
Для інших – краще не народитися взагалі. Тому що життя – це ланцюжок безперервних страждань, найбільшим з яких є смерть. Тому найкращий результат життя – піти в небуття, розчинитися у «божественному ніщо».
І тільки для християн життя – це прояв свободи, реалізація права вибору, спроба наслідувати тому, що веде до блага. Християнин під час земного життя проходить випробування, іспит на готовність жити вічно. Якщо тут, на землі, він не зміг жити з Христом у серці та помислах, то тим більше не зможе бути з Ним після своєї смерті. Для християнина смерть – це нагорода за правильно прожите життя. Це не кінець, а тільки початок. І блаженство, яке чекає на нього за порогом земного життя, незрівнянно ні з чим – це радість перебування в Тому, Хто є Джерелом всіх благ взагалі. Тому і не боїться християнин смерті, а готується як до найважливішої події у своєму існуванні. Тому що для нього, за апостолом Павлом, «життя – це Христос, а смерть – надбання».
Читайте також
Як правильно проводити Радоницю і зберігати пасхальні традиції?
На питання СПЖ відповідає відомий київський духівник, почесний настоятель і будівничий київського Ольгинського храмового комплексу протоієрей Всеволод Рибчинський.
Чесний сумнів: чому нас навчає апостол Фома
Чому сумнів – це не гріх, а шлях до Бога? Роздум про віру як Дар, феномен апостола Фоми і про те, чим небезпечний вакуум в людській душі.
Окам'яніння серця: як не звикнути до чужого болю
Ранок починається зі стрічки новин, де за цифрами зникає людина. Як захисна броня серця непомітно стає загрозою для нашої віри та людяності.
Дорога до Емауса: чому Бог іде поруч, коли ми здаємося
Учні біжать з Єрусалима, розчавлені горем. Але Христос не зупиняє їх, а просто йде поруч – до самої вечері, де хліб змінить усе.
Святитель Лука Кримський: як не втратити віру в Церкву через людей
Важко бачити в храмі легкодухість. Шукаємо опору в листах святителя Луки – хірурга, який вижив у засланнях, але задихався в «духовній пустелі» серед своїх.
Зламані двері: чому після Пасхи ми досі помираємо
Світ не помітив Воскресіння. Ринки працювали, а в стіні смерті в цей час з'явилися двері.