Що на нас чекає після смерті?

Якось до одного з університетів країни прийшов священик і задав питання студентам: «Як ви думаєте, яка, згідно зі статистикою, смертність серед живих?» В аудиторії на мить запанувала тиша, а потім пролунав несміливий голос: «70 Відсотків...»

Насправді за статистикою, зі ста живих вмирає... сто. Всі ми смертні – це аксіома нашого існування. І прийде час, коли померти доведеться кожному з нас.

Що буде після смерті? І чи є вона, смерть? В принципі, всі релігії прагнуть відповісти на це питання. І практично для всіх з них відповідь на нього – головна і ключова. Але відповідають на нього по-різному. Причому слід зазначити, що відповідь залежить від того, як та чи інша релігія дивиться на життя. Для одних життя – це низка певних дій, головною метою яких є виконання боргу. В результаті після смерті людині обіцяють насолоду всіма можливими земними благами – від рясної їжі до різного роду утіх і розваг.

Для інших – краще не народитися взагалі. Тому що життя – це ланцюжок безперервних страждань, найбільшим з яких є смерть. Тому найкращий результат життя – піти в небуття, розчинитися у «божественному ніщо».

І тільки для християн життя – це прояв свободи, реалізація права вибору, спроба наслідувати тому, що веде до блага. Християнин під час земного життя проходить випробування, іспит на готовність жити вічно. Якщо тут, на землі, він не зміг жити з Христом у серці та помислах, то тим більше не зможе бути з Ним після своєї смерті. Для християнина смерть – це нагорода за правильно прожите життя. Це не кінець, а тільки початок. І блаженство, яке чекає на нього за порогом земного життя, незрівнянно ні з чим – це радість перебування в Тому, Хто є Джерелом всіх благ взагалі. Тому і не боїться християнин смерті, а готується як до найважливішої події у своєму існуванні. Тому що для нього, за апостолом Павлом, «життя – це Христос, а смерть – надбання».

КПвУ

Читайте також

Шлюз перед глибиною: як не перетворити Сирний тиждень на карнавал

Масляна – це не про млинці-сонечка, а про підготовку до глибини посту. Розбираємося, чому Церква залишила їжу, але змінила смисли.

Старці Гази: як «духовні коучі» VI століття лікували душу через мовчання

В епоху «антизатвора» і цифрового шуму поради святих про «розчеплення» з его і гігієну свідомості стають радикальним ліками для сучасної людини.

Навпроти зачинених дверей: чому Адам став першим біженцем в історії

Розбираємося, чому вигнання з раю — це не давній міф, а історія кожного з нас. Про те, чому Бог шукає людину першим, і як піст допомагає повернутися додому.

Мішок терпіння і мішок смирення від старця Ісаії

Фронтовик, кавказький пустельник і незручний для влади викривач. Історія життя схіархімандрита Ісаії (Коровая), який лікував травами, вигонив бісів і передбачив церковні нелади.

Скальпель Бога: розмова біля труни дружини з професором Войно-Ясенецьким

Про межу людської міцності, про те, як з попелу земного щастя народжується святитель, і чому Бог оперує нас без анестезії.

Чи вічні вічні муки? Суперечка, яка не вщухає півтори тисячі років

У Неділю Страшного суду ми задаємо найнезручніше питання християнства: як Бог-Любов може приректи Своє творіння на нескінченні страждання?