Що на нас чекає після смерті?

Якось до одного з університетів країни прийшов священик і задав питання студентам: «Як ви думаєте, яка, згідно зі статистикою, смертність серед живих?» В аудиторії на мить запанувала тиша, а потім пролунав несміливий голос: «70 Відсотків...»

Насправді за статистикою, зі ста живих вмирає... сто. Всі ми смертні – це аксіома нашого існування. І прийде час, коли померти доведеться кожному з нас.

Що буде після смерті? І чи є вона, смерть? В принципі, всі релігії прагнуть відповісти на це питання. І практично для всіх з них відповідь на нього – головна і ключова. Але відповідають на нього по-різному. Причому слід зазначити, що відповідь залежить від того, як та чи інша релігія дивиться на життя. Для одних життя – це низка певних дій, головною метою яких є виконання боргу. В результаті після смерті людині обіцяють насолоду всіма можливими земними благами – від рясної їжі до різного роду утіх і розваг.

Для інших – краще не народитися взагалі. Тому що життя – це ланцюжок безперервних страждань, найбільшим з яких є смерть. Тому найкращий результат життя – піти в небуття, розчинитися у «божественному ніщо».

І тільки для християн життя – це прояв свободи, реалізація права вибору, спроба наслідувати тому, що веде до блага. Християнин під час земного життя проходить випробування, іспит на готовність жити вічно. Якщо тут, на землі, він не зміг жити з Христом у серці та помислах, то тим більше не зможе бути з Ним після своєї смерті. Для християнина смерть – це нагорода за правильно прожите життя. Це не кінець, а тільки початок. І блаженство, яке чекає на нього за порогом земного життя, незрівнянно ні з чим – це радість перебування в Тому, Хто є Джерелом всіх благ взагалі. Тому і не боїться християнин смерті, а готується як до найважливішої події у своєму існуванні. Тому що для нього, за апостолом Павлом, «життя – це Христос, а смерть – надбання».

КПвУ

Читайте також

Свічковий огарок і чиста совість: історія пономаря Саші

​Маленька спокуса у великому світі війни. Про те, як звичайний згорток використаних свічок став для юного вівтарника мірилом чесності та шляхом до перемоги над самим собою.

Жінка, яка перемогла гріх

Перше читання Покаянного канону завершується. І святий Андрій Критський розкриває образ героїні церковної історії, яку Бог спіймав на живця.

Репетиція вічності: Великий піст як вихід з диктатури шуму

Великий піст – це не просто дієта чи відмова від розваг. Це добровільний вхід у «коридор тиші», де людина знімає маски і зустрічається зі своїм справжнім «я».

Покаяння царя і червоний плащ Урії

Третя частина покаянного канону – це не урок моралі. Це анатомія і дзеркало зради.

Синдром дружини Лота: чому покаяння не терпить ностальгії

Христос промовив про неї три слова. Але саме вони – одне з найгостріших попереджень у всьому Євангелії.

Весна духовна: чому ми вітаємо один одного з початком Великого посту

Зі сторони це схоже на колективне помутніння розсудку. Але за цим привітанням – одна з найглибших таємниць християнського життя.