Погляд церкви: І тіло, і душа

У Києві дуже часто, йдучи вулицею або піднімаючись на ескалаторі у метро, можна зустріти плакати з закликами допомогти знайти гроші на дорогі операції

Суми там зазвичай вказані позамежні – від 100 тисяч доларів. Бачачи ці цифри, багато хто навіть не намагається зробити якесь пожертвування. В їх уявленні зібрати такі шалені гроші, особливо в нинішній час – за межами фантастики. А відтак у людей, згаданих на плакатах, шансів немає жодних. Вони однозначно приречені на швидку і неминучу смерть...

Практика показує, що ці думки глибоко помилкові. Гроші, навіть дуже серйозні, збираються. Проводяться операції, найчастіше цілком успішні. Однак у багатьох випадках питання повного одужання від тієї чи іншої страшної хвороби чомусь так повноцінно і не вирішується. Відбуваються рецидиви, людям знову доводиться проходити через знайомі їм кола пекла.

І в цьому немає провини медицини. Вона благословенна Богом для допомоги всім, хто страждає від тих чи інших захворювань. Її покликання – бути ефективним і хорошим інструментом для збереження здоров'я людини. Погано, коли з медицини починають ліпити ідола. Причина цього зрозуміла. Важко встояти перед спокусою заколисати себе красивою казкою про наявність однозначних відповідей на питання, вирішення яких вимагає величезних душевних витрат і напруги.

В утрированому виді це виглядає як поклоніння якомусь язичницькому культу. Місце головного божества в ньому відведено медицині, яка магічним чином вирішує практично будь-яку психологічну або фізіологічну проблему людини. Деякі люди називають такий підхід «месіанством пігулки». У тебе болить серце? Прийми червону пігулку. Непорядок з настроєм? Проковтни зелену. Моторошна депресія? Запий водою синю пігулку. Грубо кажучи, яка б не була проблема, її можна погасити медикаментозно. Хімічна речовина увійде в потрібну реакцію всередині тіла і знову все буде добре...

Адже не все так просто. Варто пам'ятати, що людина складається з тіла і душі, які взаємопов'язані і впливають одне на одного. Тому лікувати тільки тіло – не вихід. Оскільки невирішені духовні проблеми можуть призвести до того, що хвороба буде повертатися знову, знову і знову.

В афонському монастирі Ватопед знаходиться одна з найбільших святинь православного світу – Чесний Пояс Пресвятої Богородиці. Паломникам при відвідуванні обителі дається поясок, освячений на Святому Поясі Божої Матері. Оперізувавшись цим пояском, віруючі отримують зцілення від раку та інших невиліковних захворювань. Однак це не відбувається само по собі. Поясок не є «духовною пігулкою», що діє автоматично, за фактом його надягання. Очікування дива одужання, як правило, супроводжується покаянним життям, посиленим постом, причастям Святих Таїн.

Саме в цьому і полягає відповідь на хвилююче нас питання. Для того, щоб перемогти хворобу, необхідно впливати як на тіло, так і на душу стражденного серйозним захворюванням. Адже як зазначив святий мученик Юстин Філософ: «Людина є не тіло й не душа, окремо взяті, а єдино те, що виходить в результаті їх поєднання».

Митрополит АНТОНІЙ, керуючий справами Української православної церкви

Аіф

Урок від безсловесної ослиці

Знаменитий віщун тричі бив свою ослицю за те, що вона не йшла вперед. А вона в цей час рятувала йому життя і бачила те, чого він не помічав.

​Час дозрівання душі

Сучасне суспільство перетворило молодість на культ, а старість називає періодом дожиття. Християнський погляд розкриває глибокий духовний сенс похилих років.

Віра – не шашка для видовищного бою

Суперечки про віру в соцмережах дедалі частіше схожі на бої без правил. Запитуємо святого, який шістнадцять століть тому знав, як говорити з тими, кому потрібен лише бійцівський полігон.

Митрополит, який воював пером

Святителя Кипріана Київського грабували, виганяли й не пускали на кафедру. Він відповідав листами, книгами й канонами, а перед смертю пробачив усіх.

Самотність під одним дахом

Подружжя може роками ділити побут, ростити дітей і справно ходити до храму, залишаючись чужими одне одному. 

​Хрест – найкраще зцілення людської душі

Емоційне виснаження і тривога стали нормою життя. Давня християнська традиція пропонує несподіваний вихід – прийняття власного хреста.