Чому Хелловїн приваблює молодь

Голова Адміністративного апарату Київської митрополії УПЦ архімандрит Віктор (Коцаба):

– Так зване «свято» Хелловіна, яке багато хто має намір відзначати вже найближчими днями, нічого спільного, власне кажучи, зі святами не має.

У своїй основі це «святкування» несе істотний елемент контркультури, тобто протесту проти встановлених традицій або порядку речей. І саме тому воно так сильно приваблює молодь. Разом з цим у ньому присутній і елемент інфернальності, якогось служіння злу, що не може не турбувати християнина.

Багато з тих, хто зібрався «святкувати» Хелловін, впевнені в тому, що зі свого боку вони чисті перед Богом. Вони вважають, що цей день всього лише ще один привід пожартувати і побалагурити, і ніякої шкоди для душі він не принесе. Однак це далеко не так.

Справа в тому, що якщо, вбираючись в якийсь демонічний костюм, людина впевнена, що це всього лише жарт, то сам отець зла, тобто диявол, так не вважає. Для нього все, що відбувається, дуже серйозно, а саме «свято» він використовує для закріплення своїх «позицій» в душі людини. Зло практично завжди приходить до нас під якоюсь маскою – жарту, уявного добра чи користі і т. д. Згадайте, яка кількість на перший погляд невинних жартів закінчувалися сльозами, стражданнями або навіть смертю. Тим більше це очевидно, якщо мова йде про прямі загравання зі злом, як у випадку з Хелловіном.

Тому немає жодної гарантії, що, пожартувавши один раз (надівши на себе ріжки) у це «свято», ви не впадете в залежність від сатани на все життя.

Більш того, проникнувши у вашу душу навіть під виглядом жарту, незрозумілих веселощів або карнавального чаду, сатана не покине її просто так. Впасти до його рук дуже легко, але от звільнитися дуже важко.

Крім усього іншого Хелловін руйнує саме розуміння християнського слова «свято». Це свято чого? Що такого сталося в цей день, що ми повинні його відзначати? Він чужий для нашої більш ніж тисячолітньої культури, чужий нашим цінностям, нашому розумінню того, що таке добро і зло. Романтичний образ зла, повірте, нічого доброго не принесе. Тому що жодної романтики там немає, а є смерть і вічна мука.

Тож давайте разом замислимося над тим, яка ціна цих веселощів і чи варто за кілька годин клоунади продавати свої безсмертні душі?

КП

Читайте також

Заповіт святителя Луки: про тихі компроміси

Архієпископ Лука пройшов через тортури і заслання, але наприкінці життя зіткнувся з іншим випробуванням – «ввічливим» тиском епохи. 

Мати-Земля: екологія як космічна літургія

​Екологічна криза – це симптом духовної хвороби. Про те, чому Земля – це величезний храм, а людина – священник, покликаний берегти творіння.

Як правильно проводити Радоницю і зберігати пасхальні традиції?

​На питання СПЖ відповідає відомий київський духівник, почесний настоятель і будівничий київського Ольгинського храмового комплексу протоієрей Всеволод Рибчинський.

Чесний сумнів: чому нас навчає апостол Фома

​Чому сумнів – це не гріх, а шлях до Бога? Роздум про віру як Дар, феномен апостола Фоми і про те, чим небезпечний вакуум в людській душі.

Окам'яніння серця: як не звикнути до чужого болю

Ранок починається зі стрічки новин, де за цифрами зникає людина. Як захисна броня серця непомітно стає загрозою для нашої віри та людяності.

Дорога до Емауса: чому Бог іде поруч, коли ми здаємося

Учні біжать з Єрусалима, розчавлені горем. Але Христос не зупиняє їх, а просто йде поруч – до самої вечері, де хліб змінить усе.