3 речі, які не варто очікувати від Церкви

«Господь визволить душу рабів Своїх, і винні не будуть усі, хто вдається до Нього» 

(Пс. 33, 23)

Церква – це справді дивовижна річ. Вона об'єднує віруючих у Господа Іісуса Христа в єдине ціле, в єдину сім'ю. Безсумнівно, бути частиною цієї сім'ї – це велика радість і безмежне щастя.

Незважаючи на це, не варто очікувати занадто багато від церкви, яка не може бути для нас усім. Завищені очікування по відношенню до церкви, якими б не були ласкавими і сповненими любові люди в ній, принесуть лише розчарування.

Як православні християни ми повинні розуміти, що церква не така досконала, як Сам Бог. Церква – це люди, а вони сповнені недоліків і далекі від ідеалу.

Є кілька речей, в яких не слід цілком покладатися на церкву. А саме, церква не буде:

1. Любити вас безмежно.


Ми всі думаємо, що церква – це місце, де збираються разом ті, хто любить Спасителя, тож кожен любить кожного і всі готові допомагати один одному. Це величезна помилка. Звичайно, ви зможете знайти в церкві людину, яка буде любити вас безумовно, не звертаючи уваги на ваші недоліки, але ви не повинні очікувати того ж від усієї церкви.

Церква – це, в першу чергу, зібрання людей зі своїми перевагами й антипатіями, і, як казав преподобний Єфрем Сирін, «Церква – це не зібрання святих, а натовп грішників, що каються». І хоча кожен, хто послідував за Христом, повинен уподібнитися Йому, але, на жаль, не всі мають таку любов до людей, яку мав Господь.

Ми повинні любити людей в церкві. Але пам'ятаючи про те, через що пройшов Господь, не чекати від усіх любові у відповідь.

2. Гарантувати наше спасіння.


Наше спасіння можливе тільки в Господі Іісусі Христі і в Його Церкві: «Хто увірує й охриститься, буде спасенний» (Мк.16:16). Тому спасіння людини нерозривно пов'язане з Православною Церквою, яка дає повноту засобів для досягнення довгоочікуваного спасіння (Хрещення, Причастя, Покаяння і. т. д), та його особистими зусиллями. Сама церква не гарантує наше спасіння, тому що це виключно Божа воля, але перебування в церкві сприяє більшому розумінню мети спасіння та дій, які повинен зробити кожен, щоб після смерті сподобитись бути з Господом.

3. Вирішувати наші проблеми за нас.


Багато віруючих проводять свій час (окрім богослужінь) в Церкві, і роблять вони це щиро і безоплатно. Вони вважають, що цим «служать Богу», і це правильно. Однак, як показує досвід, найчастіше ці люди тікають від своїх нагальних проблем, які в даний момент є в їхньому особистому житті (сімейних, фінансових, проблем з навчанням та ін).

Не слід очікувати, що якщо ми будемо проводити час у церкві, то наші проблеми вирішаться самі собою. Сам по собі похід в церкву не вирішує життєвих проблем, однак, якщо там є друзі, то можна звернутися до них по допомогу. Тому потрібно розуміти, що наші проблеми – це те, що дано особисто нам, і Церква не має вирішувати за нас!

«Тримаймо непохитне визнання надії, вірний бо Той, хто обіцяв. І уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків. Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той». (Євр. 10:23-25)

Читайте також

«Канонічна математика» Константинополя, або Звідки в ПЦУ взялися єпископи

Чому для діалогу з ПЦУ немає фундаменту і чому «канонічна математика» Константинополя не дає результатів.

Слово як злочин: за що суд визнав винним митрополита Феодосія

Суд виніс вердикт митрополиту Черкаському Феодосію: винен! У чому? Аналізуємо вирок суду.

Чому під приводом національної безпеки влада насправді знищує Церкву

Сьогодні вже минуло достатньо часу, щоб побачити логіку знищення Православ'я в Україні. У чому вона полягає, і яка роль ПЦУ в цій схемі?

Екзархат Константинополя для УПЦ: порятунок чи пастка?

Що стоїть за розмовами про «третій шлях» для Української Православної Церкви і чим може закінчитися згода на нову структуру під омофором Фанару?

Чому переслідувачі Церкви рано чи пізно опиняються на лаві підсудних?

Ті, хто найактивніше нападає на Церкву, найчастіше прикривають цим власні злочини. І рано чи пізно за них розплачуються.

Чи можна християнину брати участь в іудейських обрядах?

Участь в іудейських обрядах стала вже звичною для багатьох православних священників, єпископів, політиків тощо. Чи є це допустимим? Що кажуть канони і святі отці?