На 120-річчя подвижника Пантелеймонового монастиря на Афоні згадали про маловідомі сторінки його життя

Зустріч була присвячена 120-річчю з дня народження видатного подвижника Пантелеймонового монастиря і відомого богослова XX століття. Священнослужителі, філософи і мистецтвознавці обговорили творчу спадщину архімандрита Софронія і поділилися спогадами про нього.

Голова Відділу зовнішніх церковних зв'язків РПЦ митрополит Волоколамський Іларіон поділився враженнями від спілкування зі старцем Софронієм: «Ця зустріч зі старцем назавжди залишилася в моїй пам'яті: назустріч мені піднявся чоловік невисокого зросту, дуже худий, з немічним, старечим тілом і світлим, живим, навіть юнацьким духом. У ньому я побачив чоловіка, який досяг того, що святоотецькою мовою називається "обоженням“. Він був немов осяяний, просочений Фаворським світлом. Після Літургії старець проводив бесіди з парафіянами у монастирському храмі і розповідав багато цікавих історій зі свого життя. Він завжди з великою теплотою згадував преподобного Силуана Афонського і часто при цьому його очі зволожувалися сльозами. Отець Софроній володів даром сліз і у нього було милуюче серце, яке, за словами преподобного Ісаака Сиріна, спалахує любов'ю до всякого творіння, до всякої людини і навіть до ворогів Істини».

Схоже враження справив старець на філософа і місіонера Тетяну Горічеву, яка у радянські часи організувала у себе вдома євангельський гурток, де люди знайомилися з православною спадщиною. Тетяна зустрілася з отцем Софронієм в Англії. «У ньому було руське полум'я христоцентричності. Отець Софроній вразив мене внутрішньою свободою, відвагою, сильним творчим началом, – сказала Тетяна Горічева. – При цьому він був чернець, що живе у цілковитій слухняності Богу. Вражаюче поєднання старецтва з майже дитячою щирістю».

Виступ англійського богослова ієромонаха Серафима (Альді) з Оксфорду був присвячений темі співвідношення Бога і людини та їх взаємин один з одним. Автор взяв за основу термінологію паламитів (послідовників святителя Фессолонікійського Григорія Палами), які розрізняли у Бога сутність і енергію. На їхню думку, людина не може долучитися Божественної сутності, яка завжди залишається недоступною для нас, але може долучитися Божественної енергії. Саме Божественна енергія, або як її зазвичай називають – благодать, стає тією силою, яка преображує людину і робить її подібною до Бога. Богослов'я Софронія (Сахарова) автор доповіді постарався розглянути через вчення паламитів і прийшов до висновку, що богослов'я старця Серафима ідентично вченню паламитів.

Один з організаторів конференції художник Ганна Кузнєцова розповіла про маловідому сторону життя старця Софронія – його художній дар і внутрішню боротьбу Сергія Сахарова (майбутнього старця Софронія) «між мистецтвом і молитвою, тобто між двома формами життя, які вимагають усієї людини» (цитата старця з книги «Листи до Росії»). «Сергій Сахаров пішов у ченці не від творчої кризи, неуспіху або безпорадності, його кар'єра якраз складалася досить успішно і багатообіцяюче. Тобто, це було не розчарування, а саме боротьба, ще раз повторю слова старця, між "двома формами життя“, – зазначила Ганна Кузнєцова. – Залишивши паризький богословський інститут і виїхавши на Афон, він наблизився тим самим до іншого типу творчого акту, заснованого на відсіканні свого "я“, на добровільній відмові від всякої "самості“ у своєму аскетичному діянні. Створюючи потім у Франції свою головну працю "Старець Силуан“, архімандрит Софроній явив нам приклад саме такої найвищої творчості».

На завершення конференції пройшла презентація книги черниці Гавриїли (Ессекс, Великобританія) «Пошук досконалості в світі мистецтва. Творчий шлях отця Софронія (Сахарова)».

Читайте також