Вчення Філарета. «Про гріх федералізації»
В Євангелії від Луки є епізод, де Христос каже про людей, убитих за наказом Понтія Пілата, а також про загиблих від падіння Силоамської вежі:
«Того часу прийшли були дехто, та й розповіли Йому про галілеян, що їхню кров Пилат змішав був із їхніми жертвами. Іісус же сказав їм у відповідь: Чи ви думаєте, що оці галілеяни, що так постраждали, грішніші були від усіх галілеян? Або ті вісімнадцять, що башта на них завалилась була в Сілоамі й побила їх, чи думаєте, що ті винні були більш за всіх, що в Єрусалимі живуть?»
Христос не каже, що загиблі самі винні і тому заслужили на свою долю. В обох випадках Він каже своїм слухачам: «Ні, кажу вам, та коли не покаєтеся, то загинете всі так».
Проте не всі, хто називають себе пастирями, орієнтують своїх парафіян на Євангельські цінності.
Говорячи про постраждалих жителів Донбасу, глава київського патріархату Філарет стверджує, що вони самі винні у своїх бідах.
БІЛЬШ ТОГО, НА ДУМКУ ГОЛОВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ, СВОЮ ПРОВИНУ ВОНИ МОЖУТЬ ЗМИТИ ТІЛЬКИ КРОВ'Ю.
Але найдивовижніше, Філарет вважає, що українці Донбасу згрішили абсолютно новим в історії Церкви гріхом. Гріхом федералізації.
Складно не помітити, що Філарет Денисенко назвав гріхом модель державного устрою. Проте як це стосується духовного життя, яким повинна займатися Церква – незрозуміло.
Читайте також
Бродяги з Нагірної проповіді
Нам здається, що віра вимагає нескінченного запасу міцності. Але Христос звертається до тих, у кого більше не залишилося сил тримати удар, пропонуючи щось зовсім інше.
Таємний бунт проти духовної смерті та диктатури думок
Земна метушня перетворює людей на полонених нав'язливих думок. Святі отці відкривають єдиний шлях до виходу з цього смертельного сну.
Вогонь всередині потира
Ми звикли ставитися до Причастя як до благочестивого ритуалу. Але біля вівтаря на нас чекає лякаюча реальність зустрічі з живим Богом.
Втеча з ментальної в'язниці земної метушні
Ми прагнемо до комфорту в земній, горизонтальній площині, забуваючи, що духові необхідна вертикаль. Справжнє вознесіння починається тоді, коли розум нарешті замовкає.
Праведний гнів випалює серце дощенту
Ми виправдовуємо злобу ревністю про захист святинь. Але чесна розмова з праведником позбавляє ілюзій, залишаючи нас наодинці з випаленою порожнечею серця.
Дзеркало поверх ікони: пастка «правильного» благочестя
Ми ховаємося від тривоги в устав, вичитуємо правила та акафісти. І можемо не помітити, як починаємо молитися власному відображенню, а не Христу.