Вчення Філарета. «Про гріх федералізації»
В Євангелії від Луки є епізод, де Христос каже про людей, убитих за наказом Понтія Пілата, а також про загиблих від падіння Силоамської вежі:
«Того часу прийшли були дехто, та й розповіли Йому про галілеян, що їхню кров Пилат змішав був із їхніми жертвами. Іісус же сказав їм у відповідь: Чи ви думаєте, що оці галілеяни, що так постраждали, грішніші були від усіх галілеян? Або ті вісімнадцять, що башта на них завалилась була в Сілоамі й побила їх, чи думаєте, що ті винні були більш за всіх, що в Єрусалимі живуть?»
Христос не каже, що загиблі самі винні і тому заслужили на свою долю. В обох випадках Він каже своїм слухачам: «Ні, кажу вам, та коли не покаєтеся, то загинете всі так».
Проте не всі, хто називають себе пастирями, орієнтують своїх парафіян на Євангельські цінності.
Говорячи про постраждалих жителів Донбасу, глава київського патріархату Філарет стверджує, що вони самі винні у своїх бідах.
БІЛЬШ ТОГО, НА ДУМКУ ГОЛОВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ, СВОЮ ПРОВИНУ ВОНИ МОЖУТЬ ЗМИТИ ТІЛЬКИ КРОВ'Ю.
Але найдивовижніше, Філарет вважає, що українці Донбасу згрішили абсолютно новим в історії Церкви гріхом. Гріхом федералізації.
Складно не помітити, що Філарет Денисенко назвав гріхом модель державного устрою. Проте як це стосується духовного життя, яким повинна займатися Церква – незрозуміло.
Читайте також
Зцілення від душевної нудоти
Ми іноді плутаємо пошук євангельської правди з бажанням розквитатися з кривдником. У Нагірній проповіді Христос пропонує людині ковток живої води, що повертає життя.
Пастка лжепатріотизму і духовна мужність в епоху гонінь
Справжня любов до Батьківщини починається з перемоги над власними пристрастями. Погляд православного клірика на вірність Богу, хитрощі політиків і спокуси кар'єри.
Святий з нестерпним характером
Блаженний Ієронім Стридонський сварився з друзями, ображав опонентів і зривався на всіх – і цей нестерпний книжник дав Заходу Біблію, яку читали тисячу років.
Якщо молитва вкрилася кригою – це не наша провина
Коли канони давно читаються самими лише вустами, а серце мовчить, немов камінь, – це ще не відпадіння від Бога. У цього холоду є давня назва, і через нього проходили навіть найпалкіші молитовники.
Лагідність – це не слабкість
Ми звикли плутати лагідність із безхребетністю. А в Євангелії цим словом називали прирученого бойового коня — величезну силу, приборкану вуздечкою.
Депресія, яка накриває навіть святих
Ми звикли бачити на іконах безтурботні посмішки подвижників. Але один з найглибших інтелектуалів Церкви роками не міг вийти з кімнати через паралізуючу тугу.