8 листопада – пам'ять святого великомученика Димитрія Солунського

Коли помер батько, а Димитрій вже досяг повноліття, імператор Галерій Максиміан призначив його на місце батька проконсулом Фессалонікійської області. Головне завдання, покладене на молодого стратега, полягало в обороні міста від варварів і знищенні християнства.

Прийнявши призначення, Димитрій повернувся у Фессалоніки і відразу ж привселюдно сповідав і прославив Господа нашого Іісуса Христа. Замість того, щоб гнати і страчувати християн, він став відкрито навчати мешканців міста християнській вірі і викорінювати язичницькі звичаї та ідолопоклонство.

Коли Максиміан довідався, що новопризначений ним проконсул – християнин, гніву імператора не було меж. Повертаючись з походу в Причорномор'я, імператор вирішив вести армію через Фессалоніки, сповнений бажання вчинити розправу над солунськими християнами.

Дізнавшись про це, святий Димитрій завчасно повелів своєму вірному служителю Луппу роздати майно нужденним, а сам віддався посту і молитві, готуючи себе до прийняття мученицького вінця.

Коли імператор увійшов в місто, викликали до нього Димитрія, і він сміливо сповідав себе християнином, викриваючи неправду і суєтність римського багатобожжя. Максиміан дав вказівку посадити сповідника в темницю, і ангел зійшов до нього у в'язницю, втішаючи і зміцнюючи в подвигу.

Тим часом імператор віддався похмурим гладіаторським видовищам, милуючись, як його улюблений силач, германець на ім'я Лій, скидав з помосту на списи воїнів переможених ним у боротьбі християн. Відважний юнак на ім'я Нестор, з солунських християн, прийшов в темницю до свого наставника Димитрія і просив благословити його на єдиноборство з варваром. З благословення Димитрія, Нестор здолав молитвами святого угодника лютого германця та скинув його з помосту на списи воїнів, як вбивця-язичник скидав християн.

Розгніваний повелитель наказав негайно стратити святого мученика Нестора, і послав варту в темницю – пробити списами святого Димитрія, який благословив його на подвиг.

На світанку 26 жовтня 306 року у підземну темницю святого в'язня увійшли воїни та закололи його списами. Вірний служитель святий Лупп зібрав на рушник кров святого великомученика Димитрія, зняв з його пальця імператорський перстень, знак високої гідності його, і також умочив у крові. Перснем та іншими святинями, освяченими кров'ю святого Димитрия, святий Лупп став зцілювати недужих. Імператор наказав схопити та вбити його.

Тіло святого великомученика Димитрія було викинуто на поживу диким звірам, але солунські християни забрали його і таємно поховали.

При святому рівноапостольному Костянтині над могилою святого Димитрія була споруджена церква. Сто років по тому, при будівництві нового величного храму на місці старого, були знайдені нетлінні мощі святого мученика.

З VII століття при раці великомученика Димитрія починається чудове стікання благовонного мира, у зв'язку з чим великомученик Димитрій отримує церковне іменування Мироточивого.

Кілька разів шанувальники солунського чудотворця робили спроби до перенесення його святих мощей або їх частки у Константинополь. Проте незмінно святий Димитрій таємничо виявляв свою волю залишитися покровителем і захисником рідних Фессалоніків.

Слов'яни-язичники, які неодноразово підступали до міста, були відігнані від стін Солуні видом грозного світлого юнака, що обходив стіни та жахав воїнів. 

Читайте також