Що означає жити «в кризу»?

На це питання відповідає голова Адміністративного апарату Київської митрополії УПЦ архімандрит Віктор (Коцаба).

– Останнім часом ми дуже часто чуємо слово «криза» – політична, економічна, екологічна, гуманітарна тощо. Виникає стійке відчуття, що ми живемо у стані кризи.

Але що таке криза взагалі? Тлумачний словник дає нам визначення цього слова: «κρίσις (грец.) – рішення; поворотний пункт, час перехідного стану». Тобто всяка криза вимагає від нас прийняття яких-небудь рішень. І якщо йдеться про екологічну кризу, наприклад, то саме нам, а не комусь іншому, належить вирішувати, що і як ми будемо робити для того, щоб зберегти нашу планету для майбутніх поколінь.

Саме в цьому значенні слово «криза» не має ніякого негативного відтінку. Тому що в контексті прийняття рішень «криза» говорить нам про свободу. Більш того, актуалізує її. З цієї точки зору жити в «кризу» – означає бути вільним.

Але є й інше значення цього терміна. Справа в тому, що в античній судовій практиці слово «криза», яке походить від дієслова «κρίνω», означало всі дії судового процесу: звинувачення, ведення судового процесу, змагання сторін, а також винесення вироку. Якщо дивитися з цього боку, то знову ж наше життя – це перманентне перебування в стані «кризи» – суду. Всі наші вчинки, слова і дії повинні оцінюватися саме з цієї точки зору – нас судять як наші ближні, так і в першу чергу Господь Бог.

І останнє значення цього слова взято вже з медичної практики. Тут «криза» – це стан пацієнта, вихід з якого веде або до його смерті, або до відродження. Це свого роду межа між життям і смертю. І, як би дивно це не звучало, але з такого боку наше земне існування можна назвати рухом або до життя (з Христом), або до смерті (з дияволом).

В принципі всі «кризи» є граничними станами, станами вибору, моментом, коли треба приймати правильні і часто складні рішення. І для християнина в такому випадку вихід може бути тільки один – це допомога Божа. Тільки з Богом наші рішення можуть бути вірними. Адже без Нього, по суті, все наше життя – не більше ніж гра та рух до смерті. Тож давайте не боятися кризи, а через неї шукати шлях до Життя!

КП

Читайте також

Чесний сумнів: чому нас навчає апостол Фома

​Чому сумнів – це не гріх, а шлях до Бога? Роздум про віру як Дар, феномен апостола Фоми і про те, чим небезпечний вакуум в людській душі.

Окам'яніння серця: як не звикнути до чужого болю

Ранок починається зі стрічки новин, де за цифрами зникає людина. Як захисна броня серця непомітно стає загрозою для нашої віри та людяності.

Дорога до Емауса: чому Бог іде поруч, коли ми здаємося

Учні біжать з Єрусалима, розчавлені горем. Але Христос не зупиняє їх, а просто йде поруч – до самої вечері, де хліб змінить усе.

Святитель Лука Кримський: як не втратити віру в Церкву через людей

Важко бачити в храмі легкодухість. Шукаємо опору в листах святителя Луки – хірурга, який вижив у засланнях, але задихався в «духовній пустелі» серед своїх.

Зламані двері: чому після Пасхи ми досі помираємо

Світ не помітив Воскресіння. Ринки працювали, а в стіні смерті в цей час з'явилися двері.

Справжня Пасха: від біології до духу і народження особистості

​Чому радість Воскресіння згасає в буднях? Роздуми про те, як пережити катастрофу ветхого «я» і зробити Пасху особистою перемогою.