Що означає жити «в кризу»?
– Останнім часом ми дуже часто чуємо слово «криза» – політична, економічна, екологічна, гуманітарна тощо. Виникає стійке відчуття, що ми живемо у стані кризи.
Але що таке криза взагалі? Тлумачний словник дає нам визначення цього слова: «κρίσις (грец.) – рішення; поворотний пункт, час перехідного стану». Тобто всяка криза вимагає від нас прийняття яких-небудь рішень. І якщо йдеться про екологічну кризу, наприклад, то саме нам, а не комусь іншому, належить вирішувати, що і як ми будемо робити для того, щоб зберегти нашу планету для майбутніх поколінь.
Саме в цьому значенні слово «криза» не має ніякого негативного відтінку. Тому що в контексті прийняття рішень «криза» говорить нам про свободу. Більш того, актуалізує її. З цієї точки зору жити в «кризу» – означає бути вільним.
Але є й інше значення цього терміна. Справа в тому, що в античній судовій практиці слово «криза», яке походить від дієслова «κρίνω», означало всі дії судового процесу: звинувачення, ведення судового процесу, змагання сторін, а також винесення вироку. Якщо дивитися з цього боку, то знову ж наше життя – це перманентне перебування в стані «кризи» – суду. Всі наші вчинки, слова і дії повинні оцінюватися саме з цієї точки зору – нас судять як наші ближні, так і в першу чергу Господь Бог.
І останнє значення цього слова взято вже з медичної практики. Тут «криза» – це стан пацієнта, вихід з якого веде або до його смерті, або до відродження. Це свого роду межа між життям і смертю. І, як би дивно це не звучало, але з такого боку наше земне існування можна назвати рухом або до життя (з Христом), або до смерті (з дияволом).
В принципі всі «кризи» є граничними станами, станами вибору, моментом, коли треба приймати правильні і часто складні рішення. І для християнина в такому випадку вихід може бути тільки один – це допомога Божа. Тільки з Богом наші рішення можуть бути вірними. Адже без Нього, по суті, все наше життя – не більше ніж гра та рух до смерті. Тож давайте не боятися кризи, а через неї шукати шлях до Життя!
Читайте також
Перемога воскресіння над античним розумом
Апостол Павло нагадує про головний фундамент християнської віри. Воскресіння Спасителя – не красивий міф, а історичний факт, що перетворив саму матерію буття.
Апостол другого плану
Матфія зарахували до лику учнів Христових не за якісь заслуги, а за те, що він нікуди не зникав, поки інші відходили й зраджували.
Великодня проповідь про розбірки у винограднику
Господар виноградника платить запізнілому стільки ж, скільки тому, хто працював від світанку. Такий був головний удар Спасителя по нашому відчуттю справедливості.
Бог почув крик Давида, почує і наш
Третина біблійних псалмів – це крик болю, докори і гнів, звернені до Бога. Церква не викреслила з них жодного рядка – адже в цьому можна знайти опору.
Міра посту важливіша за його суворість
Типікон розписує мирянину монастирський устав погодинно, не даючи зразків його мирського виконання. Міра посту – не в уставі, а в розсудливості.
Як християни відмовилися від пацифізму
Як перші християни відмовлялися вбивати за наказом – і що змінилося після Константина.