Що означає жити «в кризу»?

На це питання відповідає голова Адміністративного апарату Київської митрополії УПЦ архімандрит Віктор (Коцаба).

– Останнім часом ми дуже часто чуємо слово «криза» – політична, економічна, екологічна, гуманітарна тощо. Виникає стійке відчуття, що ми живемо у стані кризи.

Але що таке криза взагалі? Тлумачний словник дає нам визначення цього слова: «κρίσις (грец.) – рішення; поворотний пункт, час перехідного стану». Тобто всяка криза вимагає від нас прийняття яких-небудь рішень. І якщо йдеться про екологічну кризу, наприклад, то саме нам, а не комусь іншому, належить вирішувати, що і як ми будемо робити для того, щоб зберегти нашу планету для майбутніх поколінь.

Саме в цьому значенні слово «криза» не має ніякого негативного відтінку. Тому що в контексті прийняття рішень «криза» говорить нам про свободу. Більш того, актуалізує її. З цієї точки зору жити в «кризу» – означає бути вільним.

Але є й інше значення цього терміна. Справа в тому, що в античній судовій практиці слово «криза», яке походить від дієслова «κρίνω», означало всі дії судового процесу: звинувачення, ведення судового процесу, змагання сторін, а також винесення вироку. Якщо дивитися з цього боку, то знову ж наше життя – це перманентне перебування в стані «кризи» – суду. Всі наші вчинки, слова і дії повинні оцінюватися саме з цієї точки зору – нас судять як наші ближні, так і в першу чергу Господь Бог.

І останнє значення цього слова взято вже з медичної практики. Тут «криза» – це стан пацієнта, вихід з якого веде або до його смерті, або до відродження. Це свого роду межа між життям і смертю. І, як би дивно це не звучало, але з такого боку наше земне існування можна назвати рухом або до життя (з Христом), або до смерті (з дияволом).

В принципі всі «кризи» є граничними станами, станами вибору, моментом, коли треба приймати правильні і часто складні рішення. І для християнина в такому випадку вихід може бути тільки один – це допомога Божа. Тільки з Богом наші рішення можуть бути вірними. Адже без Нього, по суті, все наше життя – не більше ніж гра та рух до смерті. Тож давайте не боятися кризи, а через неї шукати шлях до Життя!

КП

Читайте також

Свічковий огарок і чиста совість: історія пономаря Саші

​Маленька спокуса у великому світі війни. Про те, як звичайний згорток використаних свічок став для юного вівтарника мірилом чесності та шляхом до перемоги над самим собою.

Жінка, яка перемогла гріх

Перше читання Покаянного канону завершується. І святий Андрій Критський розкриває образ героїні церковної історії, яку Бог спіймав на живця.

Репетиція вічності: Великий піст як вихід з диктатури шуму

Великий піст – це не просто дієта чи відмова від розваг. Це добровільний вхід у «коридор тиші», де людина знімає маски і зустрічається зі своїм справжнім «я».

Покаяння царя і червоний плащ Урії

Третя частина покаянного канону – це не урок моралі. Це анатомія і дзеркало зради.

Синдром дружини Лота: чому покаяння не терпить ностальгії

Христос промовив про неї три слова. Але саме вони – одне з найгостріших попереджень у всьому Євангелії.

Весна духовна: чому ми вітаємо один одного з початком Великого посту

Зі сторони це схоже на колективне помутніння розсудку. Але за цим привітанням – одна з найглибших таємниць християнського життя.