Доторкнутися до таємниці смерті
Лякає насамперед невідворотність смерті. Вона неминуча для всіх і кожного. Говорити про те, що ми всі помремо – настільки ж банально, як говорити про те, що всім нам треба їсти і спати. Але якщо сон та їжа нам дійсно потрібні, то смерті ми вважали б за краще уникнути.
Уникнути ще і тому, що лякає, по-друге, невідомість. Ми не знаємо, як ми помремо, і не знаємо, коли ми помремо. А найголовніше, нам дуже мало відомо про те, що буде після того.
Для людей віруючих є Святе Письмо, яке за допомогою образів і символів дає нам можливість доторкнутися до таємниці смерті. І тому ми, християни, боїмося не стільки смерті, скільки предстати на Суд Божий. А ось для людей невіруючих і цього немає. Для них – повна невідомість. Звідси і страх.
Крім того, по-третє, фактично завжди процес вмирання пов'язаний зі стражданнями і болем, яких боїться кожна жива істота, а не тільки людина.
Одним словом, вмирати ми не хочемо, боїмося, але в кінці кінців все одно вмираємо. Можливо, саме тому ця тема настільки непопулярна сьогодні. Людина намагається обдурити саму себе і переконати себе в тому, що смерть ще занадто далеко від неї і готуватися до смерті, незалежно від віку, зарано. Коли ж вона стикається зі смертю інших людей, своїх родичів, наприклад, намагається максимально згладити неприємні враження. Саме тому померлих одягають красивіше, часто використовують косметику, щоб вони виглядали молодше або краще. Одним словом, роблять все, щоб смерть не була такою страшною.
Крім того, у суспільстві все більш стають непопулярними розмови про смерть. Заговорити з пристойною та освіченою людиною про те, що прийде час і вона помре – означає образити її (в кращому випадку), а в гіршому – стати її «смертним» ворогом.
Але християнство постійно нагадує нам про те, що життя коротке. І весь час потрібно витратити на те, щоб гідно зустрітися з Христом. У цьому його сенс і зміст. А смерть – просто крок назустріч вічності. І жити треба так, щоб цей крок був спрямований у бік Бога. Тоді і боятися не будемо. Взагалі нічого.
Читайте також
Бог під ножем: Чому Церква святкує перший біль Христа
Ми часто ховаємо це свято за пам'яттю Василія Великого, соромлячись його фізіологічності. Але Бог довів, що Він – не голограма, а реальна людина.
Коли тебе списали: Святитель Нектарій про життя після втрати статусу
Ти втратив роботу, дім і повагу суспільства? Тобі здається, життя закінчене? Розмова з митрополитом, який став чорноробом, але переміг у Вічності.
Втеча до Єгипту: інструкція з виживання в часи Ірода
Бог біжить у країну зла, щоб врятуватися. Чому мовчання сьогодні голосніше за крик, а незнання новин – акт мужності? Вчимося у Святого сімейства мистецтву внутрішньої еміграції.
Святий, якого «скасували»: перша зустріч з Нектарієм Егінським
Його вигнали з ганьбою, позбавили роботи та засобів до існування. Чому найбільш гнаний єпископ XX століття – найкращий співрозмовник для українського християнина.
Бог з нашою групою крові: Чому Різдво — це не просто день народження
Ми думаємо, що Він прийшов дати нам правила, а Він прийшов дати нам Своє життя. Розбираємо догмат про Обоження: як Різдво зробило нас генетичними родичами Творця.
Різдво в аду: чому Бог народився не в палаці, а в хліві
Ми звикли до солодкої казки, але Бог народився в бруді та холоді. Як знайти світло, коли навколо темрява і смерть? Це свято не для ситих, а для тих, хто хоче вижити.