Брехня – мати багатьох сучасних пороків
Безсумнівно, в першу чергу на думку приходить вбивство. Ніхто не буде сперечатися з тим, що це великий гріх і страшне зло. Але чи таке вже воно абсолютне? Наприклад, якщо людина захищає свій будинок, свою сім'ю, своїх рідних від лиходіїв, то як дивитися на вбивство? Хтось скаже про аборт (і тут виправдань немає), про блуд (який належить до семи смертних гріхів), про зраду (яка дуже часто героїзується – згадайте Штірліца). Однак дуже рідко ми почуємо щось про брехню...
Багатьом здається, що брехня – дрібна або велика – це не більше, ніж пустощі, щось малосерйозние, а в певних випадках – вимушена міра.
До брехні вдаються свідомо і несвідомо багато хто з нас, якщо не всі. Більш того, прибрехати (читай – прикрасити) у розмові взагалі гріхом не вважається! ЗМІ, передвиборчі програми та окремі особи користуються брехнею без тіні сумніву і каяття. Одна брехня породжує іншу, а та, в свою чергу, третю – і людина, сама того не помічаючи, опиняється в атмосфері брехні.
Що з цього, запитаєте? Справа в тому, що багато сучасних пороків та проблем мають своєю закваскою саме брехню. Бідність, економічна криза, знецінення моральних норм – все це породження однієї пристрасті – брехні, батьком якої Господь наш Іісус Христос називає диявола.
Зауважте, що сатана не є батьком вбивства або батьком крадіжки – він батько брехні. Чому? Тому що вбивства і крадіжки похідні від брехні. Забрехавшись собі і своїм ближнім, людина намагається вирішити свої проблеми за рахунок іншого – і вбиває або краде, обмовляє або бреше. Збрехавши у податковій, збрехавши виборцям або в суді, людина створює порочне коло брехні, вихід з якого тільки один – пекло. Якщо, звичайно, не буде покаяння...
Ми живемо у світі, в якому і так багато неправди і несправедливості. Але ми можемо зробити його краще. Для цього достатньо навчитися завжди не тільки говорити правду, але й жити по правді. Це єдиний шлях, який може нас привести до Істини і Життя, тобто до Христа.
Читайте також
Громила, який став адептом любові до ворогів
Преподобний Силуан Афонський гнув залізо, пив горілку і одним ударом кулака мало не вбив людину. Зрештою він став святим.
Полуденний біс – давня назва апатії та туги
Смуток без причини – не новина для християн. Аскети півтори тисячі років тому дали цьому ворогу ім'я і описали всі його хитрощі.
Зцілення від душевної нудоти
Ми іноді плутаємо пошук євангельської правди з бажанням розквитатися з кривдником. У Нагірній проповіді Христос пропонує людині ковток живої води, що повертає життя.
Пастка лжепатріотизму і духовна мужність в епоху гонінь
Справжня любов до Батьківщини починається з перемоги над власними пристрастями. Погляд православного клірика на вірність Богу, хитрощі політиків і спокуси кар'єри.
Святий з нестерпним характером
Блаженний Ієронім Стридонський сварився з друзями, ображав опонентів і зривався на всіх – і цей нестерпний книжник дав Заходу Біблію, яку читали тисячу років.
Якщо молитва вкрилася кригою – це не наша провина
Коли канони давно читаються самими лише вустами, а серце мовчить, немов камінь, – це ще не відпадіння від Бога. У цього холоду є давня назва, і через нього проходили навіть найпалкіші молитовники.