«Ти за чи проти Христа?»
Література, музика, образотворче мистецтво, архітектура, наука, навіть політика і економіка – все стало іншим. Складно навіть помислити яку-небудь область людського генія, на яку тим чи іншим чином не вплинуло б Народження Вифлеємського Немовляти.
Ставитись до Нього так, як ніби Його немає і ніколи не було, не можна. Навіть ті, хто стверджував, що Христос не приходив у цей світ, намагалися усіма доступними їм засобами знищити пам'ять про Нього. Християн убивали, їхні храми руйнували, віру паплюжили... Але якщо Він не приходив, тоді навіщо боротися з Ним і проти Нього?
Ми знаємо, що одразу після Народження були ті, хто хотів Його смерті – це Ірод та «весь Єрусалим з Ним». Дуже багато було й тих, хто хотів, щоб Христос помер на Хресті. Сьогодні є ті, хто хоче, щоб Він просто зник. І всі ці люди не обов'язково злі та недобрі. Більш того, деякі навіть вважають себе християнами... Так у чому ж справа?
Згадаймо, що за Христом йшли тисячі людей, але тільки 12 стали апостолами. Так і зараз – мільйони називають себе Його учнями, але тільки деякі живуть як християни. Вся справа в тому, що споконвічне існування нашої цивілізації, як і життя кожного з нас, це спроба відповісти на питання – ти за Христа чи проти? Не можна говорити, що ти «за» Нього, але жити так, як ніби «проти». Я взагалі думаю, що кожне наше слово, кожен наш крок повинні відштовхуватись від цього питання – «за» або «проти». «Якщо я так зроблю, якщо ось це скажу – я буду з Ним чи залишусь один?» – ось про що ми повинні запитувати себе.
І це стосується не тільки окремої людини, але й всього народу загалом. Якщо народ забуває Бога, якщо Він живе тільки економічними проблемами, а релігію перетворює на придаток політики – цей народ без Христа. У нього немає майбутнього, він зникне з історичної арени.
Різдво Сина Божого змінило світ. Але, найголовніше, воно змінює людей, змінює їхні душі. Саме це можна назвати найбільшим чудом. І важливо, щоб Він прийшов не тільки у Вифлеєм, і відкрився не лише пастухам, але щоб Він прийшов у кожний будинок і відкрився у кожному серці. Тільки тоді ми зможемо сказати, що ми «за Христа»! І сказати усім своїм життям, а не лише словом.
Христос Рождається! Славімо!
Читайте також
Сп'яніння Богом: чому Ісаак Сирин молився за демонів, не вірячи у вічне пекло
Церква згадує святого, чиє богослов'я – це радикальний протест проти сухих законів релігії. Про те, чому Бог не є справедливим, а пекло – це школа любові.
Скальпель і хрест: Розмова з хірургом, який обрав Бога в розпал терору
Ташкент, 1921 рік. Професор хірургії одягає рясу і йде в операційну. Я питаю: навіщо? Він відповідає, але не так, як я очікував.
Бог, Який біжить назустріч
Ми іноді думаємо про Бога як про суворого суддю з папкою компромату. Але притча про блудного сина ламає цей стереотип.
Дзеркало для пастиря: Доброчесність священника – це питання безпеки
4 лютого – пам'ять апостола Тимофія. Як хворий юнак повстав проти язичницької оргії. Його єдина зброя – чесність.
Бог на ліжку №2: Остання розмова з Нектарієм Егінським
Митрополит помирає в палаті для жебраків. Директор лікарні не вірить, що цей старий у брудній рясі – єпископ. Що залишається від людини, коли хвороба зриває всі маски?
Живе тіло чи мертва структура: Чому не можна вірити в Христа без Церкви
Розмова про те, чому Церква – це не будівля прокуратури, а реанімація, де тече кров.