Обіцянки політиків та обіцянки УПЦ КП про визнання. Очікування і реальність
Коли політик говорить обіцянками – він у своїй політичній системі координат. Але коли говорить обіцянками керівник церковної структури – він сам перетворюється на політика.
За 25 років існування України її жителі чули безліч невиконаних обіцянок політиків.
За цей час Київський патріархат десятки, якщо не сотні, разів заявляв про своє швидке визнання. Результату як не було, так і немає.
Однак, якщо Київський патріархат так прагне до визнання Вселенської Церкви, він тим самим приймає і її канони, тобто правила, в тому числі й ті, що обряди невизнаних розкольників безблагодатні.
Зараз жодна з Помісних Православних Церков не визнає дієвість обрядів УПЦ КП.
А тому, навіть якщо допустити, що у майбутньому Київський патріархат визнають, її голова Філарет мав кожну свою обіцянку закінчувати словами:
«Зараз ми не визнані, тому всі наші таїнства – не дійсні. От коли нас визнають – тоді й приходьте!»
Читайте також
«Канонічна математика» Константинополя, або Звідки в ПЦУ взялися єпископи
Чому для діалогу з ПЦУ немає фундаменту і чому «канонічна математика» Константинополя не дає результатів.
Слово як злочин: за що суд визнав винним митрополита Феодосія
Суд виніс вердикт митрополиту Черкаському Феодосію: винен! У чому? Аналізуємо вирок суду.
Чому під приводом національної безпеки влада насправді знищує Церкву
Сьогодні вже минуло достатньо часу, щоб побачити логіку знищення Православ'я в Україні. У чому вона полягає, і яка роль ПЦУ в цій схемі?
Екзархат Константинополя для УПЦ: порятунок чи пастка?
Що стоїть за розмовами про «третій шлях» для Української Православної Церкви і чим може закінчитися згода на нову структуру під омофором Фанару?
Чому переслідувачі Церкви рано чи пізно опиняються на лаві підсудних?
Ті, хто найактивніше нападає на Церкву, найчастіше прикривають цим власні злочини. І рано чи пізно за них розплачуються.
Чи можна християнину брати участь в іудейських обрядах?
Участь в іудейських обрядах стала вже звичною для багатьох православних священників, єпископів, політиків тощо. Чи є це допустимим? Що кажуть канони і святі отці?