Обіцянки політиків та обіцянки УПЦ КП про визнання. Очікування і реальність
Коли політик говорить обіцянками – він у своїй політичній системі координат. Але коли говорить обіцянками керівник церковної структури – він сам перетворюється на політика.
За 25 років існування України її жителі чули безліч невиконаних обіцянок політиків.
За цей час Київський патріархат десятки, якщо не сотні, разів заявляв про своє швидке визнання. Результату як не було, так і немає.
Однак, якщо Київський патріархат так прагне до визнання Вселенської Церкви, він тим самим приймає і її канони, тобто правила, в тому числі й ті, що обряди невизнаних розкольників безблагодатні.
Зараз жодна з Помісних Православних Церков не визнає дієвість обрядів УПЦ КП.
А тому, навіть якщо допустити, що у майбутньому Київський патріархат визнають, її голова Філарет мав кожну свою обіцянку закінчувати словами:
«Зараз ми не визнані, тому всі наші таїнства – не дійсні. От коли нас визнають – тоді й приходьте!»
Читайте також
Чи варто називати Філарета «патріархом»? Відповідь архієпископу Сильвестру
Владика Сильвестр називає Філарета «патріархом» і представляє його ідейним борцем за незалежну українську церкву. Аналізуємо, наскільки це відповідає дійсності.
Майбутнє – за ісламом? На що натякають політики та релігійні лідери
Публічні реверанси на адресу мусульман стають дедалі помітнішими в усьому світі. Чому їм приділяють більше уваги, ніж християнській більшості? І що це взагалі означає?
Чому ніхто не приїхав на похорон Філарета?
Відсутність представників інших Церков на похороні Філарета – демонстративне ігнорування ПЦУ.
Ілія і Філарет: одна епоха, один масштаб, два різних підсумки життя
Обидва прожили дуже довге життя. Обидва мали величезну церковну вагу. Обом випав рідкісний історичний шанс. Один став батьком народу, інший – обличчям розколу. Чому так сталося?
«Чернецтво» в ПЦУ: між кадровим голодом та репутаційними кризами
Чому в ПЦУ немає ченців, а рідкісні постриги супроводжуються скандалами.
Застереження ПЦУ: до чого призводить негативна ідентичність
З точки зору соціальної психології ПЦУ та її прихильники припускаються однієї стратегічної помилки – вони будують свою ідентичність на запереченні. Що це таке і до чого це призводить?