«Християнська душа вміє співчувати»
Загалом за період з 8 по 12 січня було роздано близько тисячі подарунків. Їх на парафіях єпархії збирали небайдужі віряни. Започаткували акцію в минулому році і, як показав досвід, православний люд з радістю відгукується на подібні новаторства, тому збирати подарунки було зовсім не складно, розповідає керівник соціального відділу при Рівненській єпархії протоієрей Василь Начев.
«Коли священики з пакетами та коробками, переповненими гостинцями, почали з’їжджатися, я відчув таку радість та гордість за наших вірян, – говорить отець Василь. – Все-таки християнська душа вміє співчувати, вміє творити добро і дбати про нужденних, бідних та немічних. Завдяки людській активності, цьогоріч подарунки отримають ще більше сиріт та хворих. До минулорічного списку ми додали навіть тих, хто давно вже не є дитиною за віковою категорією, тим не менше, теж потребує уваги до себе».
Так, одними із перших священики частували гостинцями сиріт із соціального гуртожитку. У ньому живуть юнаки та дівчата, котрі не мають родини, а все їх дитинство минуло в стінах інтернатів.
«Так, вони дорослі, серед них є навіть ті, кому виповнилось 23 роки, але, повірте, вони теж хочуть дива і свята. Сьогодні ви їм це подарували», - звернулась до православних волонтерів соціальний педагог КЗ «Рівненський обласний соціальний гуртожиток» Жанна Захарець.
Священики також відвідали кілька багатодітних сімей, а також родини, котрі виховують діточок з особливими потребами. Варто зауважити, що майже у кожній оселі не просто чекали на подарунки, а хотіли спілкування, духовної поради і настанови.
Протоієрей Сергій Нагай, ділиться враженнями після побаченого: «Особливо вразили чоловік та дружина, котрі у 45 років, одруживши власних дітей, зважились створити будинок сімейного типу та взяти на виховання 14 дітей. Під час спілкування Тамара Лисенко, відтепер багатодітна мама, просила не про подарунки чи якусь фінансову допомогу для них, а про духовну опіку. Адже діти з неблагополучних сімей, до церкви рідні батьки їх ніколи не водили, тому про Бога мало знають. Після такої розмови, розумієш, що в обов’язки священика має входити не тільки ведення Богослужінь та опікування власною паствою, а й допомога молитовна, духовна таким от родинам».
Вперше цього року різдвяна акція від Рівненської єпархії дійшла і до мешканців Мирогощанського будинку інтернату. Нині там виховують 106 дорослих хлопців з вадами розвитку. Як розповів директор Григорій Бургацький, серед вихованців є дуже складні, лежачі чоловіки віком до 25 років. І хоча держава забезпечує заклад харчами в повній мірі, солодощам тут завжди раді.
Попереду ще багато свят, тож акція «Подаруй дитині радість» продовжуватиметься. На черзі відвідини ще п’ятьох інтернатних установ краю та зустрічі з дітьми-інвалідами.
Читайте також
Дві зради: чому Петро врятувався, а Іуда загинув
Обидва учні зреклися Христа, але їхні долі склалися по-різному. Про природу падіння, спасенну силу надії та про те, чому відчай страшніший за сам гріх.
Кінець історії: чому вогонь Апокаліпсису – це блага звістка
Світ занурюється у темряву, але кінець світу – це не катастрофа. Про сутінки Сьомого дня, народження нової землі і чому християни не бояться Апокаліпсису.
Рентген наосліп: діалог зі святителем Лукою Кримським
Парадокс простий і страшний: старець із незрячими очима бачив нас наскрізь, а ми з ідеальною сучасною оптикою не бачимо власної біди.
Патологія фараона: як серце втрачає чутливість
Бог не робить гонителів злими. Він перестає їх стримувати – і тоді осліпла від безкарності влада руйнує себе сама.
Вхід Господній до Єрусалима: між очікуванням чуда і Голгофою
Натовп чекав земного царя, а зустрів Агнця. Чому ми досі шукаємо «зручного» Бога.
Що сльози Христа біля гробу друга говорять про природу смерті
Горе Спасителя біля надгробка Лазаря – не просто людська скорбота. Це Бог дивиться на розпад найкращого Свого творіння і не погоджується з владою смерті над ним.