32 метра дитячих прохань до Святого Миколая

Презентація найдовшого листа до Святого Миколая у Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику привернула увагу багатьох журналістів, серед яких був і кореспондент СПЖ.



Велика група київських школярів молодших класів стала останнім учасником культурологічного проекту «Резиденція Святого Миколая». А здійснити креативну задумку колективу заповідника допомогли Печерська районна адміністрація, священнослужителі Лаври, художники з Києва та Львова, столичні меценати.



У результаті загальний дитячий улюбленець – Микола Чудотворець – урочисто вселився в одну з найстаріших споруд Лаври 1 грудня. Автор цих рядків був учасником цього чудового святкового дійства.





Саме тоді відбулася фіксація рекорду України по створенню найбільшої в країні (160 кв. м.) резиденції Святого Миколая з передпокоями на першому ярусі Великої Лаврської дзвіниці і з кабінетом Чудотворця – на другому.



А в «Альтанці бажань» обладнали місце для досягнення ще одного українського рекорду – написання найдовшого листа до Святого Миколая. За місяць на сувої не залишилося вільного місця.





Як результат – було зафіксовано ще один рекорд. За цей час, за підрахунками авторів проекту, свої мрії на папері залишили кілька тисяч дітей.



Ось що сказав журналістам прибулий на презентацію представник Національного проекту «Книга рекордів України» Ігор Підчибій.

«Рекорд України встановлено в категорії «Розміри, вперше». Були зафіксовані наступні результати: проект тривав 30 днів. Довжина листа з побажаннями Святому Миколаю склала 32 з половиною метра, ширина – 53 сантиметри. Рекорд був зафіксований в Києві 13 грудня 2017 року».



А ще Ігор Сергійович сказав, що прочитав майже всі побажання в цьому листі. «Цікаво було. Є по-дитячому наївні, є дуже кумедні, і дуже зворушливі. Діти просили іграшок, злагоди в родині, процвітання України. Але найчастіше в цих побажаннях зустрічалося слово «мир».



Диплом Національного проекту на урочистій церемонії презентації вручили Генеральному директору Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника Любомиру Михайлині. Звертаючись до всіх присутніх він сказав, що протягом усього грудня кожен зміг побувати в кабінеті казкового чарівника, де він цікавився зробленими добрими справами, дякував за них і дарував подарунки. Любомир Павлович подякував усім партнерам проекту за допомогу в його створенні, але особливу подяку висловив журналістам. «Завдяки вашій інформаційної підтримці, – сказав керівник музейного комплексу, – тут у нас в резиденції побували гості мало не з усієї України, залишали свої побажання Чудотворцю».



Любомир Михайлина розповів також про ще одне побажанні. Його висловив Володя – хлопчик-інвалід дев'яти років. У листі, надісланому в резиденцію з села Грибівка Овідіопольського району Одеської області, дитина попросила у казкового чарівника ноутбук. «Ми у себе в дирекції розглянули цей лист і прийняли рішення придбати ось цей ноутбук, сам Святий Миколай цим займався, і відправимо на днях ноутбук в Одеську область», – сказав Любомир Павлович під оплески дітей і дорослих.



А ще овації зірвали викладачі київської музичної школи №10, які влаштували наприкінці презентації гостям музейного комплексу невеличкий концерт.


Читайте також

Коли святі не могли пробачити один одному: Історія трьох учителів Церкви

Ікона показує їх разом, але життя розвело нарізно. Про те, як дружба розбилася об церковну політику, а єдність довелося вигадувати через сімсот років.

«Якщо залишуся живим, піду в Почаївську лавру!»: історія старця-подвижника

Він пройшов Другу світову, пережив радянські в'язниці і гоніння на Церкву, але не зламався. Спогади про схиархімандрита Сергія (Соломку) – легендарного економа і молитвеника.

Сп'яніння Богом: чому Ісаак Сирин молився за демонів, не вірячи у вічне пекло

Церква згадує святого, чиє богослов'я – це радикальний протест проти сухих законів релігії. Про те, чому Бог не є справедливим, а пекло – це школа любові.

Що буде з християнством, коли воно перестане бути оплотом цивілізації?

Західні демократії люблять згадувати про свободу віросповідання… коли їм вигідно. Коли ні – прекрасно дружать з переслідувачами християнства.

Скальпель і хрест: Розмова з хірургом, який обрав Бога в розпал терору

Ташкент, 1921 рік. Професор хірургії одягає рясу і йде в операційну. Я питаю: навіщо? Він відповідає, але не так, як я очікував.

Бог, Який біжить назустріч

​Ми іноді думаємо про Бога як про суворого суддю з папкою компромату. Але притча про блудного сина ламає цей стереотип.