«Різдвяна Ялинка Ангела»

22 січня Києво-Печерська Лавра стала місцем проведення Всеукраїнської благодійної акції «Різдвяна Ялинка Ангела» на підтримку дітей з проблемних сімей  Її організували спільними зусиллями Синодальний відділ УПЦ у справах пастирської опіки пенітенціарної системи, громадські організації «Союз «Золотой век Украины», «Народна Україна», благодійна фундація «Посольство життя» та Києво-Печерський історико-культурний заповідник. У цьому фоторепортажі – головні подробиці заходу від журналіста СПЖ.


Спостерігаючи за всією групою, до складу якої входили майже 100 чоловік, неважко було переконатись, що свято сподобалось усім – і дітям у віці від 6 до 14 років, і дорослим, які супроводжували найменших. Спочатку відвідали Велику Лаврську Дзвіницю, де розташована Резиденція Святого Миколая. І поки малеча із задоволенням спілкувалася зі своїм улюбленим казковим чарівником, більш дорослих дівчат та хлопчаків запросили на майстер-клас з малювання.


Він пройшов у приміщенні лекторію Києво-Печерського заповідника, де й продовжилися основні заходи програми. Про те, для кого і як це все готували, журналісту СПЖ спочатку розповіла директор проектів громадської організації «Союз «Золотой век Украины» Каріна Гарбузенко.


«Гостей в нас сьогодні ми зібрали багато, майже 100 осіб. Це діти з сімей вимушених переселенців, діти з малозабезпечених сімей, вихованці дитячого будинку з Требухова Київської області. Але найбільше в групі дітей, батьки яких відбувають покарання в місцях позбавлення волі. Найчастіше, коли батьки потрапляють до в'язниці, діти залишаються знедоленими і самотніми. Про них, як правило, нікому подбати, а ми даруємо їм це маленьке свято разом з нашими партнерами. Дуже багато було зроблено спільно з церквою, постійний наш партнер та помічник – отець Віктор. Він теж сьогодні тут з нами, привітає дітей із святом, вручить подарунки, помолиться з ними за їхніх батьків».


І ось що розповів автору цих рядків голова Синодального відділу УПЦ з питань пастирської опіки пенітенціарної системи протоієрей Віктор Яценко. «Приблизно за 3 місяці до заходу у кожну в'язницю ми передали інформацію, де було запропоновано ув'язненим, в яких є діти від 5 до 15 років, дати їхні адреси. Для того, щоб привітати дітей від особи їхніх батьків. Зібрали приблизно 1200 адрес. Листи приходили у синодальний відділ. На всі ці адреси пішли листівки із привітаннями з новим роком та Різдвом та з запрошенням відвідати сьогоднішній захід».


Як сказав священик, багато хто сьогодні не зміг приїхати, але привітання зі святом вони отримали, і це також посіє в їхні душі доброзичливе ставлення до тих, хто їм допомагає, і їхні серця стануть добрішими. Такі діти, на жаль, входять до групи ризику, часто повторюючи шлях своїх батьків. «Ось тому, – каже батюшка, – цим проектом «Різдвяна Ялинка Агела» ми намагаємося повернути цих дітей до церкви і дати їм надію на возз'єднання сім'ї».




Після виступів та слів вітання отця Віктора і Святого Миколая, святкову програму продовжив виконанням різдвяних колядок хор недільної школи столичного храму Святого Макарія. А потім були ще різні дитячі ігри та зимові забави, вручення подарунків, спільна молитва у Трапезному храмі Лаври, смачний обід, екскурсія територією Святині, відвідування Ближніх Печер. А ще – багато слів подяки від усіх гостей на адресу організаторів, із побажаннями ще раз приїхати до Лаври.





Читайте також

Сп'яніння Богом: чому Ісаак Сирин молився за демонів, не вірячи у вічне пекло

Церква згадує святого, чиє богослов'я – це радикальний протест проти сухих законів релігії. Про те, чому Бог не є справедливим, а пекло – це школа любові.

Що буде з християнством, коли воно перестане бути оплотом цивілізації?

Західні демократії люблять згадувати про свободу віросповідання… коли їм вигідно. Коли ні – прекрасно дружать з переслідувачами християнства.

Скальпель і хрест: Розмова з хірургом, який обрав Бога в розпал терору

Ташкент, 1921 рік. Професор хірургії одягає рясу і йде в операційну. Я питаю: навіщо? Він відповідає, але не так, як я очікував.

Бог, Який біжить назустріч

​Ми іноді думаємо про Бога як про суворого суддю з папкою компромату. Але притча про блудного сина ламає цей стереотип.

Дзеркало для пастиря: Доброчесність священника – це питання безпеки

4 лютого – пам'ять апостола Тимофія. Як хворий юнак повстав проти язичницької оргії. Його єдина зброя – чесність.  

Бог на ліжку №2: Остання розмова з Нектарієм Егінським

Митрополит помирає в палаті для жебраків. Директор лікарні не вірить, що цей старий у брудній рясі – єпископ. Що залишається від людини, коли хвороба зриває всі маски?