В Канаді колишній бездомний наркоман став священиком і служить знедоленим

У канадському мегаполісі колишній бездомний наркоман і бродяга став священиком і тепер служить знедоленим, несучи їм Слово Боже та кажучи: «Вулиця привела мене до Церкви, а Церква повернула до потреб вулиці», повідомляє Седмиця з посиланням на Worldreligionnews.

Клауде Парадіз довго вів життя безпритульного і знедоленого бродяги на вулицях Монреаля і при цьому ще й страждав залежністю від алкоголю та наркотиків, а його сьогодення і майбутнє бачилося йому настільки похмурим і відчайдушним, що він усе частіше замислювався про самогубство.

Проте в його житті відбулось чудесне перетворення – він вилікувався та став священиком, і тепер бачить свою місію в тому, щоб надавати духовну і матеріальну допомогу тим, хто опинився у лещатах нужди, горя, проституції, або потрапив до в'язниці.

У своєму інтерв'ю виданню Journal Metro, 57-річний священик сформулював своє життя і кредо афористичними словами «Вулиця привела мене до Церкви, а Церква повернула до потреб вулиці», і для нього це не просто красива фраза. Зовсім недавно, у грудні, він цілий місяць жив і спав на вулиці в знак солідарності та споріднення з безробітними і безпритульними, а також у надії привернути увагу жителів Монреаля до жорстокої потреби, з якою їм доводиться боротись.

«Суть нашої місії в тому, щоб нести підбадьорення та утішення, – каже отець Парадіз. – На відміну від притулків, ми йдемо до людей, занурюємося у течію їхнього життя. Ми розмовляємо з ними, а іноді молимося разом, після чого вони знову повертаються до тягот вуличного життя».

Майбутній священик виріс в області Гаспе на сході провінції Квебек, працював медбратом у Ковансвілі та приїхав у Монреаль 25 років тому, але не зміг знайти роботу. Парадіз розповідає, що прийшов до Бога випадково. «Мені випало щастя зустріти Бога саме тоді, коли я засумнівався в ньому, – говорить Парадіз. – Це сталося у передмісті на вузенькій вуличці. Я пройшов повз старої церкви, але якийсь інстинкт або поштовх змусив мене повернутися та зайти до неї».

Там, у церкві, він раптом відчув виразну присутність Бога та Його велику любов, і незабаром усвідомив, що більше не хоче померти, а хоче служити людям через Церкву. Йому вдалося швидко впоратись із своїми тяжкими залежностями, і тепер він служить своїм побратимам, що стикаються з тими ж проблемами, які колись ледь не звели в могилу його самого.

Читайте також