Погляд церкви: Таїнство Хрещення

Не так давно багато людей в нашій країні святкували Хрещення Господнє.

Екрани телевізорів показували картини занурення людей в ополонки, на сторінках газет можна було знайти інформацію про цілющі властивості водохресної води. Однак за всім цим інформаційним супроводом сховалося найважливіше, а саме – розуміння того, що насправді означає в нашому житті Хрещення.

Це не просто приємний атрибут нашого дитинства, підсумком якого стали запис у церковній книзі та натільний хрестик. Це початок довгого і важливого шляху, що веде до спасіння душі. Про це однозначно і чітко сказано в 3 главі Євангелія від Іоанна: «...поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже» (3, 5).

До Хрещення людина живе немов у коконі. Її щільно обплутують житейські пристрасті і бажання, повністю закриваючи світло Божественної Любові. Таїнство ж розриває кайдани цього кокона, допомагаючи душі немов метелику легко полинути вгору, до возз'єднання зі своїм Творцем.

У Хрещенні людина в буквальному сенсі цього слова помирає для гріха і знаходить сили для нового, духовного життя. І про це не можна забувати. Адже православними християнами ми стаємо лише тоді, коли починаємо жити у Христі через участь у житті Церкви, у її таїнствах. А Хрещення і є якраз тим даром, який відкриває нам шлях до всіх церковних таїнств, без яких неможливо мати Вічне Життя в Бозі.

В першу чергу, мова йде про Причастя Тіла і Крові Христової, про обов'язковість якого для всіх віруючих у Нього каже Сам Господь: «Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня. Бо тіло Моє то правдиво пожива, Моя ж кров то правдиво пиття. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я в ньому» (Ін. 6: 53-56).

Більш того, Хрещення перетворює кожного з нас у воїнів. В рамках цього таїнства всі ми даємо справжню присягу солдата, що присягається присвятити своє життя боротьбі з дияволом та гріхом. І ця символічна дія означає, що ми отримуємо від Господа благодатну силу перемагати всі підступи лукавого духа. І якщо ми не дезертуємо з духовного фронту, забувши про дані Богу обітниці і зобов'язання, всі сили світової темряви будуть безсилі перешкодити справі нашого спасіння.

Митрополит АНТОНІЙ, керуючий справами Української Православної Церкви

Аіф

Читайте також