Якби Бог був справедливий, ніхто з нас не дожив би до вечора
Напевно, одна з найбільш складних притч для сучасної людини – це притча про блудного сина, яку ми з вами в черговий раз почуємо вже у неділю. Син приходить до батька і вимагає у нього ту частину майна, яка має дістатись йому після смерті батька. Він наче говорить йому: «Батько, мені ніколи чекати поки ти помреш – для мене ти вже помер». Реакція батька, за нормами давнього світу, абсолютно несподівана: «Бери». Син витрачає все з блудницями, а потім, коли жити стало нема на що, повертається додому. А що ж батько? А батько перекреслює всі ієрархічні традиції давниниі і біжить назустріч синові. Більше того, дає йому колишній одяг, перстень і влаштовує бенкет. Старший син, що цілком природно для людини давнини, не розуміє батька та зневажає брата. Він хоче справедливості.
Ця притча не тільки про прощення. Вона ще й про протиставлення двох важливих для людського суспільства понять – справедливості і любові. Часто, навіть занадто часто, ми вимагаємо від інших людей любові по відношенню до себе. Себе ж вважаємо справедливими по відношенню до інших. Справедливість для нас – це правда і правильність. Бути справедливим – означає бути чесним. Ми впевнені, що Найвищим мірилом справедливості є Бог. І Він повинен бути справедливим до нас. Так, Бог – це вища справедливість. Але реалізується вона тільки в самому кінці. Тому що ця Божа справедливість зовсім несхожа на наше розуміння її.
Святий Ісаак Сирін якось сказав, що ми не повинні вимагати від Бога справедливості, тому що якщо б Він був справедливий, то ніхто з нас не дожив би до вечора. Його справедливість розчиняється (врівноважується) любов'ю. Його справедливість – це ще один прояв любові. Згадайте притчу про Страшний Суд. Кого Господь помилує? Тих, хто вмів любити інших. Чи справедливо Він вчинить? Безсумнівно. Але чи розуміємо ми, перебуваючи тут і зараз, всю міру цієї справедливості? Навряд. Тому що нам, окрім любові, потрібно навчитися ще й прощати. Як прощає батько сина. Адже без прощення немає любові, а без любові справедливість перетворюється на тиранію. Водночас там, де є тиранія – немає свободи. А без свободи немає життя!
Читайте також
Урок від безсловесної ослиці
Знаменитий віщун тричі бив свою ослицю за те, що вона не йшла вперед. А вона в цей час рятувала йому життя і бачила те, чого він не помічав.
Час дозрівання душі
Сучасне суспільство перетворило молодість на культ, а старість називає періодом дожиття. Християнський погляд розкриває глибокий духовний сенс похилих років.
Віра – не шашка для видовищного бою
Суперечки про віру в соцмережах дедалі частіше схожі на бої без правил. Запитуємо святого, який шістнадцять століть тому знав, як говорити з тими, кому потрібен лише бійцівський полігон.
Митрополит, який воював пером
Святителя Кипріана Київського грабували, виганяли й не пускали на кафедру. Він відповідав листами, книгами й канонами, а перед смертю пробачив усіх.
Самотність під одним дахом
Подружжя може роками ділити побут, ростити дітей і справно ходити до храму, залишаючись чужими одне одному.
Хрест – найкраще зцілення людської душі
Емоційне виснаження і тривога стали нормою життя. Давня християнська традиція пропонує несподіваний вихід – прийняття власного хреста.