«Висока мода» – відображення суспільних устоїв?

В Києві, у виставковому просторі «Мистецького арсеналу», з 2 по 8 лютого відбувся ювілейний, 20-й «Тиждень високої моди». В рамках цього фестивалю пройшли також заходи з нагоди «Міжнародного дня презерватива».

Ось як радісно рапортували про це відкриття кимось раніше шановані «Факти»:

«Сьогодні в Києві, у виставковому просторі Мистецького Арсеналу стартував український Тиждень моди. У цьому сезоні він відзначає своє 20-річчя. На відміну від попередніх років, цьогорічний Тиждень буде коротким – він триватиме лише чотири дні. Потім свої колекції «прет-а-порте осінь-зима 2017-2018» українські дизайнери покажуть на світових тижнях моди в Нью-Йорку, Мілані, Парижі та Лондоні. Український Тиждень традиційно відкрився показом найтитулованішого вітчизняного дизайнера Лілії Пустовіт. У перший день свої колекції показали Артем Климчук, Лариса Лобанова, Христина Бобкова, Олена Буреніна».

Не вперше український істеблішмент влаштовує подібні шоу, які складно назвати «культурною» подією. Втім, і самі організатори, і журналісти, котрі смакують подробиці цього дійства в гламурних таблоїдах та «глянцях», впевнені, що нічого поганого і страшного для народу і його моральності не відбувається. Навпаки, вони вважають це прилучення до «цінностей євроцивілізації» вельми корисним для розвитку в Україні демократії та усіляких свобод.


Ми вже писали про такі «корисності», якими розбещують і спокушають український люд. Наприклад, про фестиваль «Секс і місто». Про акцію «Французька весна», під час якої на стіни дзвіниці собору Софії Київської проектувалися тривимірні пекельні картинки її спалення. Про гей-паради та інші «перфоманси», впроваджувані владними євроінтеграторами. А також про плани київських правителів провести церемонію відкриття «Євробачення-2017» на території цієї великої православної святині, причому з участю невизнаного «патріарха Філарета».

І ось, у першій декаді лютого, не де-небудь, а в «Мистецькому арсеналі», що якраз навпроти воріт Києво-Печерської Лаври, відбулося нове неприємне для віруючих видовище. Як вже йшлося, в рамках «тижня» проводився так званий «День презерватива». Різні гламурно-популярні персони пафосно розповідали про користь протизаплідних засобів, з роздачею та майстер-класами з їх надягання... Не хочу вдаватися в подробиці, щоб не шокувати читача візуальним уявленням того, як ці майстер-класи відбувались. По Києву ж у цей час всюди красувалися бігборди з зображенням мелірованої блондинки у грайливій одежинці, що повчала перехожих важливості застосування кондомів.

Можуть заперечити, що в статевому вихованні і популяризації «безпечного сексу» нічого страшного немає. Проте форма, в яку вбране це «виховання», призводить до прямо протилежного ефекту. Замість популяризації традиційних сімейних цінностей суспільству насаджується «безпечний гедонізм». Тобто спосіб, як отримувати необмежене задоволення і при цьому уникати моральної відповідальності та природних наслідків.

Що стосується складу учасників і гостей фестивалю, а також колекцій дизайнерів на чолі з Пустовіт, читач може сам винести свої судження, подивившись на деякі репортажні фото, опубліковані у відкритому доступі. Мабуть, коротко можна увесь цей подіумний ярмарок марнославства охарактеризувати одним словом: Содом і Гоморра.

– Мода – це, по суті, тимчасове відображення устоїв та думок, що витають у суспільстві, – заявив Олексій Залевський, автор «революційних» нарядів з... презервативів.

Мабуть, у цьому з ними можна погодитись. І цей черговий її «тиждень» показав, наскільки глибоко українське суспільство заражене ментальним вірусом морального релятивізму.

Тут можна ще додати, що не так давно поруч із Лаврою проходило, на перший погляд, інше, несхоже дійство. А саме – смолоскипна хода батальйону «Азов». Там не було гламурних «геїв» і лесбіянок та їхніх дизайнерів, що пишалися дизайнерськими обновами. Просто марширували націоналісти – як, втім, в інші рази подібним чином крокували «тягнибоківці» та інші «патріоти». Марширували, вигукували радикальні гасла і кидали в бік святих стін димові шашки та «фаєри».

На словах національні радикали позиціонують себе як противники гомосексуалістів і статевих збочень. На ділі ж і ті, і інші, так би мовити, – дві сторони однієї інфернальної медалі. Хоча, можливо, самі про це навіть не здогадуються. Перші – ненависники канонічної Церкви і Христа, що воюють з Богом під гаслами «Україна понад усе!» та «Смерть ворогам!» Другі – солоденькі перверти, нові содоміти та помпейці, але по суті – такі ж богоборці.

Є щось символічне у розташуванні Києво-Печерської Лаври і «Мистецького арсеналу». Діалектичне протистояння двох духовних напрямів – з одного боку християнська святиня, з іншого – простір свободи від будь-яких моральних обмежень в обгортці псевдомистецтва. Що оберуть українці?

Читайте також

«Канонічна математика» Константинополя, або Звідки в ПЦУ взялися єпископи

Чому для діалогу з ПЦУ немає фундаменту і чому «канонічна математика» Константинополя не дає результатів.

Слово як злочин: за що суд визнав винним митрополита Феодосія

Суд виніс вердикт митрополиту Черкаському Феодосію: винен! У чому? Аналізуємо вирок суду.

Чому під приводом національної безпеки влада насправді знищує Церкву

Сьогодні вже минуло достатньо часу, щоб побачити логіку знищення Православ'я в Україні. У чому вона полягає, і яка роль ПЦУ в цій схемі?

Екзархат Константинополя для УПЦ: порятунок чи пастка?

Що стоїть за розмовами про «третій шлях» для Української Православної Церкви і чим може закінчитися згода на нову структуру під омофором Фанару?

Чому переслідувачі Церкви рано чи пізно опиняються на лаві підсудних?

Ті, хто найактивніше нападає на Церкву, найчастіше прикривають цим власні злочини. І рано чи пізно за них розплачуються.

Чи можна християнину брати участь в іудейських обрядах?

Участь в іудейських обрядах стала вже звичною для багатьох православних священників, єпископів, політиків тощо. Чи є це допустимим? Що кажуть канони і святі отці?