Наша місія – об'єднання, – митрополит Луганський і Алчевський Митрофан (Юрчук)
«За даними департаменту у справах релігії, в мирний час в Луганській області налічувалось близько 20 парафій так званого Київського патріархату, з яких тільки 6 були, що називається, «живі» – тобто там звершувались богослужіння, приходили люди, – розповідає владика Митрофан. – Інші 14 існували тільки на папері. В даний час в Луганську функціонує парафія Київського патріархату. Вона нечисленна, туди практично ніхто не ходить. Але там є священик, який звершує свої богослужіння. Єпископ Київського патріархату з початком військових дій з Луганська втік. Наскільки я знаю, сьогодні він перебуває у Сєвєродонецьку. У Луганську не з'являється. Інших парафій на території, яка сьогодні іменує себе «ЛНР», у Київського патріархату немає».
Митрополит Митрофан розповів також про те, що до нього підходили військові, які пропонували храм Київського патріархату в Луганську передати канонічній Церкві.
«Я категорично відмовився: нам чужого не треба. У нас достатньо своїх храмів у місті, які забезпечують духовні потреби пастви», – говорить владика.
На питання про те, чи можливе примирення Сходу та Заходу України, митрополит Луганський і Алчевський зазначив, що при певних умовах таке цілком можливо.
«Я не думаю, що сьогодні ситуація настільки критична і безвихідна, що немає можливості об'єднання, – підкреслив митрополит. – Я думаю, що тут багато чого залежить від політиків: наскільки ті, хто сьогодні покликаний керувати державою, зможуть зрозуміти народ. І наскільки вони будуть готові допомогти людям знайти єдність. Адже розділені не лише території, розділені перш за все родини. Тому те, що неможливе ніяке об'єднання, я не став би категорично стверджувати. Ситуація не безнадійна. Головне, щоб люди зрозуміли, що вони не забуті: що про них дбають і за них переживають. І це сприятиме об'єднанню».
Читайте також
«Духовна сила» на крові: правда про український Пантеон
Українська влада будує «місце духовної сили нації». Але чи може духовність ґрунтуватися на культі людей, пов'язаних з нацизмом, погромами та війною один проти одного?
УПЦ КП після Філарета: церква, бренд чи притулок для маргіналів?
Київський патріархат подає ознаки активної життєдіяльності: приймає зарубіжні громади та роздає «хіротонії». Що це: відродження чи легітимація осіб з проблемним минулим?
Річниця Феофанії: четверо архієреїв – про Собор, тиск та єдність УПЦ
Під річницю Собору в Феофанії знову поповзли чутки про майбутні зміни в УПЦ. Що про це говорять самі архієреї – учасники тих подій.
Вишиванка замість Неба: про що говорить риторика Думенка у свято Вознесіння
Глава ПЦУ поставив в один ряд Вознесіння Господнє і День вишиванки, назвав сорочку «сакральною» і попросив Христа допомогти у війні. Розбираємо, що не так з цією риторикою.
Інтронізація Патріарха Шіо: не московський, не фанарський – грузинський
Константинополь не приїхав на інтронізацію, зате розвинув бурхливу активність на наступному тижні. Що за цим стоїть і чого чекати від нового грузинського Предстоятеля.
Бронь за зречення: як духовенство УПЦ заганяють у пастку
Влада пропонує клірикам УПЦ вибір: визнайте себе «Московським патріархатом» і отримайте бронь або відмовтеся, і вами займеться ТЦК. Розбираємо, чому це пастка.