Наша місія – об'єднання, – митрополит Луганський і Алчевський Митрофан (Юрчук)

Митрополит Луганський і Алчевський Митрофан (Юрчук) розповів кореспонденту СПЖ про те, наскільки змінило військове протистояння його паству, як служиться представникам Київського патріархату на окупованих територіях та про те, чи можливе примирення Сходу та Заходу України.


«За даними департаменту у справах релігії, в мирний час в Луганській області налічувалось близько 20 парафій так званого Київського патріархату, з яких тільки 6 були, що називається, «живі» – тобто там звершувались богослужіння, приходили люди, – розповідає владика Митрофан. – Інші 14 існували тільки на папері. В даний час в Луганську функціонує парафія Київського патріархату. Вона нечисленна, туди практично ніхто не ходить. Але там є священик, який звершує свої богослужіння. Єпископ Київського патріархату з початком військових дій з Луганська втік. Наскільки я знаю, сьогодні він перебуває у Сєвєродонецьку. У Луганську не з'являється. Інших парафій на території, яка сьогодні іменує себе «ЛНР», у Київського патріархату немає».

Митрополит Митрофан розповів також про те, що до нього підходили військові, які пропонували храм Київського патріархату в Луганську передати канонічній Церкві.

«Я категорично відмовився: нам чужого не треба. У нас достатньо своїх храмів у місті, які забезпечують духовні потреби пастви», – говорить владика.

На питання про те, чи можливе примирення Сходу та Заходу України, митрополит Луганський і Алчевський зазначив, що при певних умовах таке цілком можливо.

«Я не думаю, що сьогодні ситуація настільки критична і безвихідна, що немає можливості об'єднання, – підкреслив митрополит. – Я думаю, що тут багато чого залежить від політиків: наскільки ті, хто сьогодні покликаний керувати державою, зможуть зрозуміти народ. І наскільки вони будуть готові допомогти людям знайти єдність. Адже розділені не лише території, розділені перш за все родини. Тому те, що неможливе ніяке об'єднання, я не став би категорично стверджувати. Ситуація не безнадійна. Головне, щоб люди зрозуміли, що вони не забуті: що про них дбають і за них переживають. І це сприятиме об'єднанню».

Читайте також

Заборона священників в УПЦ – «репресії», а в УГКЦ – канонічна дисципліна?

Священника УГКЦ позбавили сану за перехід до ПЦУ. Уніати подають це як норму. Коли так само чинить УПЦ, на неї навалюється шквал критики. Чому так?

УПЦ і «МП»: хто говорить правду – Зеленський чи Буданов?

Заява Буданова про те, що називати УПЦ з приставкою «МП» – маніпуляція, викликала шок серед псевдопатріотів. Що означає ця заява і з якою метою вона зроблена?

Розкол як наслідок ослаблення віри та довіри до Воскреслого Христа

Пропонуємо вашій увазі роздуми про розкол керуючого справами УПЦ митрополита Антонія, які він надіслав до редакції СПЖ.

Церква, ТЦК і війна: чому «патріотичні» конфесії мовчать про головне

Чому «патріотичні конфесії» заради збереження України повинні закликати до миру.

Смерть Філарета як сигнал до знищення Епіфанієм Київського патріархату

Думенко та Зоря близькі до знищення Київського патріархату.

Суд без правосуддя: чому Константинополь втрачає довіру Церкви

Канони надали Константинопольській Церкві право вищої судової інстанції. Як вона користується цим правом?