Війна на Донбасі. Проблеми логіки «патріотичних» ієрархів


Українська Православна Церква з перших днів конфлікту наполегливо закликає зупинити війну на Донбасі, примиритися та встановити мир. Митрополит Онуфрій чітко позначив позицію своєї Церкви – оскільки з обох сторін лінії фронту воюють громадяни України, православні християни, тому логічно називати цю війну громадянською та братовбивчою.

Таку ж позицію займає і Римська Католицька Церква. Папа Франциск ще в 2015 році назвав війну на Донбасі братовбивчою. А апостольський нунцій Клаудіо Ґуджеротті, побувавши в Донецьку і Луганську, заявив, що війна ведеться між сепаратистами (українськими громадянами) та українськими ВСУ.

Про те, що по обидві сторони фронту воюють українські громадяни, нещодавно заявив і глава УПЦ КП Філарет. Чому ж він при цьому не визнає цю війну братовбивчою? Чому глава УГКЦ Святослав Шевчук досі називає цю війну «священною»? Якою логікою керуються «патріотичні» ієрархи?

Читайте також

«Канонічна математика» Константинополя, або Звідки в ПЦУ взялися єпископи

Чому для діалогу з ПЦУ немає фундаменту і чому «канонічна математика» Константинополя не дає результатів.

Слово як злочин: за що суд визнав винним митрополита Феодосія

Суд виніс вердикт митрополиту Черкаському Феодосію: винен! У чому? Аналізуємо вирок суду.

Чому під приводом національної безпеки влада насправді знищує Церкву

Сьогодні вже минуло достатньо часу, щоб побачити логіку знищення Православ'я в Україні. У чому вона полягає, і яка роль ПЦУ в цій схемі?

Екзархат Константинополя для УПЦ: порятунок чи пастка?

Що стоїть за розмовами про «третій шлях» для Української Православної Церкви і чим може закінчитися згода на нову структуру під омофором Фанару?

Чому переслідувачі Церкви рано чи пізно опиняються на лаві підсудних?

Ті, хто найактивніше нападає на Церкву, найчастіше прикривають цим власні злочини. І рано чи пізно за них розплачуються.

Чи можна християнину брати участь в іудейських обрядах?

Участь в іудейських обрядах стала вже звичною для багатьох православних священників, єпископів, політиків тощо. Чи є це допустимим? Що кажуть канони і святі отці?